Лист Рахункової палати України від 26.12.2008 р. № 07-2845

Рахунковою палатою здійснено аналіз упорядкування умов оплати прані працівників бюджетної сфери на основі Єдиної тарифної сітки, в результаті чого встановлено наступне.

Реалізація Кабінетом Міністрів України завдань, визначених Указом Президента України від 25.12.2000 №1375, щодо упорядкування оплати праці у бюджетній сфері на основі Єдиної тарифної сітки (далі - ЄТС) розпочалась майже через п'ять років після видання Указу та 2,5 року після прийняття постанови Кабінету Міністрів України про її затвердження. У зв'язку із затримкою більш ніж на 2,5 року запровадження ЄТС та поетапним її введенням, кожний працівник бюджетної сфери недоотримував щомісячно впродовж цього періоду, без врахування зростання розміру мінімальної заробітної плати, близько 20 відс. заробітної плати.

Запровадження у бюджетній сфері Єдиної тарифної сітки, в основному, дозволило відновити втрачені міжпосадові і міжгалузеві співвідношення, але не вирішило в повному обсязі проблеми щодо диференціації тарифних ставок і посадових окладів різних професійно-кваліфікаційних груп працівників з урахуванням складності їх праці, а також усунення необгрунтованих диспропорцій у рівнях оплати праці працівників однакової кваліфікації, які виконують однакову за складністю та функціональними ознаками роботу.

Відсутність системності та суб'єктивний підхід з боку Кабінету Міністрів України при визначенні розмірів оплати праці окремих категорій працівників шляхом внесення змін у вже встановлені ЄТС співвідношення призвели до початку руйнування основ запровадженої в бюджетній сфері тарифної системи. Внесені Урядом впродовж 2005-2007 років зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 №1298 не дозволили досягти мети запровадження ЄТС в частині підтримання на постійному рівні оптимальних міжгалузевих та міжпосадових співвідношень в оплаті праці.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.08.2007 №1050 докорінно змінена схема тарифних розрядів керівних працівників, художнього, артистичного складу, професіоналів та фахівців закладів культури і мистецтв. Суттєве підвищення тарифних розрядів тільки для працівників закладів культури та мистецтв призвело до порушення міжпосадових (міжкваліфікаційних) співвідношень, виникнення диспропорцій у рівнях оплати праці працівників однакової кваліфікації, які виконують однакову за складністю та функціональними ознаками роботу.

Підвищення тарифних розрядів окремо тільки для закладів культури і мистецтв порушило і міжгалузеві співвідношення в оплаті праці. Гак, з 1 січня 2009 року посадовий оклад вчителя вищої категорії і суфлера обласного пересувного, міського театру та театру-студії визначатимуться за однаковим - 12 тарифним розрядом. Посадовий оклад суфлера національного театру встановлений на рівні 16 тарифного розряду, тобто на рівні максимального посадового окладу директора загальноосвітньої школи з контингентом понад 1000 учнів. Посадовий оклад лікаря-хірурга вищої кваліфікації визначається за 14 розрядом.

Мінімальний тарифний розряд для визначення посадового окладу артиста допоміжного складу обласного пересувного, міського театру та театру-студії з 1 січня 2009 року збільшується з 7 до 9. Мінімальний тарифний розряд учителя - 8. Тарифні розряди організатора екскурсій підвищено з 6-8 до 9-11, а для національних закладів встановлені з 01.01.2008 на рівні 10-12 тарифних розрядів, а з 01.01.2009 - 10-15 тарифних розрядів.

При цьому кваліфікаційні вимоги до професійного рівня (освітньо-кваліфікаційний рівень працівників, напрям і спеціальність підготовки, підвищення кваліфікації, стаж роботи) за посадами учителя вищої категорії, лікаря-хірурга значно вищі, ніж до зазначених посад працівників закладів культури. Встановлення більших тарифних розрядів за окремими посадами закладів культури і мистецтв без врахування кваліфікаційних вимог не відповідає нормам Закі-іу України „Про оплату праці", і ;;ий передбачає, що розмір заробітної плати залежить, зокрема, від складності та умов виконуваної роботи.

На сьогодні відсутня будь-яка система при встановленні додаткових видів оплати праці (надбавок та доплат) працівникам в розрізі галузей бюджетної сфери та при визначенні умов оплати праці працівників бюджетних закладів (установ), яким Указами Президента України надано статус національних. Намагання Мінпраці упорядкувати ці питання не були підтримані Мінфіном у зв'язку з відсутністю наявних бюджетних ресурсів.

Найгірша ситуація з лікарями, для яких до цього часу не вирішено питання встановлення додаткових видів оплати праці. Нині мінімальний посадовий оклад фахівців закладів охорони здоров'я, які працюють з рентгенівською та іншою складною апаратурою, на 13 відс. нижчий посадового окладу таких же працівників державної ветеринарної служби. При цьому працівникам ветеринарної служби здійснюється виплата надбавки за вислугу років, а лікарям та іншим медичним працівникам, в роботі яких наявність досвіду є однією з найважливіших умов досягнення відповідного рівня кваліфікації, доплата за вислугу років, інші види додаткової оплати праці, встановлені для педагогічних, науково-педагогічних працівників та працівників закладів культури, не передбачені.

Безсистемне встановлення підвищень посадових окладів працівників національних закладів руйнує тарифну систему оплати праці працівників бюджетної сфери. Так, згідно із штатними розписами, затвердженими Мінкультури, з 01.04.2008 посадовий оклад провідного бібліотекаря Національного академічного театру російської драми ім. Лесі Українки на 7 відс. вищий посадового окладу генерального директора Національної парламентської бібліотеки України, а посадові оклади начальників відділів (служб) фінансово-економічних, матеріально-технічного забезпечення, квиткового господарства національних театрів в 1,5-2 рази вищі посадових окладів керівників національних музеїв

Суттєвого підвищення заробітної плати працівників бюджетної сфери не відбулося. Запроваджені нові розміри посадових окладів (ставок заробітної плати) на основі Єдиної тарифної сітки базуються на занижених показниках прожиткового мінімуму і мінімальної заробітної плати.

Набори продуктів харчування, непродовольчих товарів та набори послуг для основних соціальних демографічних груп населення, що застосовуються для визначення розмірів прожиткового мінімуму, затверджені Кабінетом Міністрів України ще у 2000 році, і відтоді жодного разу не перезатверджені, що суперечить вимогам Закону України „Про прожитковий мінімум", яким передбачено перегляд цих наборів не рідше одного разу на п'ять років. Показник прожиткового мінімуму визначається на базі споживчого кошика, що не враховує повного набору товарів і послуг, які необхідні для задоволення першочергових матеріальних і культурних потреб громадянина, а забезпечує лише його фізіологічне виживання.

При встановленні розміру прожиткового мінімуму не враховуються інфляційні процеси. Так, на 2008 рік показники прожиткового мінімум) визначалися, виходячи з вартості наборів продуктів харчування, непродовольча товарів, послуг за цінами травня та прогнозного індексу інфляції у 2007 році 7 відс, та 9,6 відс. на 2008 рік. Влітку 2008 року Уряд змінив прогнозний рівень інфляції на 2008 рік з 9,6 відс. до 15,9 відс, проте рівень прожиткового мінімуму не переглядався. Водночас фактичний рівень інфляції у 2007 році становив 16,6 відс., а за січень - жовтень 2008 року - 18 відсотків.

Розміри мінімальної заробітної плати, що встановлюються законами про державний бюджет на відповідний рік, не відповідають вимогам Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії"", який набув чинності ще у 2000 році. Відповідно до цього Закону мінімальна заробітна плата визначена як одна з основних державних соціальних гарантій і не може бути нижче рівня прожиткового мінімуму, встановленого законом. Проте жодного разу з моменту набуття чинності даним Законом, мінімальна заробітна плата не досягала рівня прожиткового мінімуму.

Невідповідність затвердженого прожиткового мінімуму його фактичному розміру, а також встановлення мінімальної заробітної плати у розмірі, меншому за прожитковий мінімум для працездатної особи, призводить до суттєвого заниження розмірів мінімальної заробітної плати.

Незважаючи на достатньо високі темпи зростання номінальної заробітної плати в сфері освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, культури та спорту, рівень оплати залишається стабільно низьким.

Рівень оплати праці спеціалістів бюджетної сфери вищої кваліфікаційної категорії не відповідає критеріям гідної оцінки їх рівня освіти та досвіду. Так, із запровадженням ЄТС в повному обсязі у жовтні п.р. заробітна плата учителю вищої кваліфікаційної категорії, який працює на ставку (18 годин на тиждень) зі стажем педагогічної роботи понад 20 років, становила (розрахунково) 1925 грн.; лікарю вищої категорії, з урахуванням підвищень у зв'язку зі шкідливими і важкими умовами праці, доплат та надбавок - 1563 грн., лікарю-хірургу вищої категорії - 1730 грн.; провідному бібліотекарю зі стажем бібліотечної роботи понад 20 років - 1598 гривень.

Низька заробітна плата негативно впливає на престиж професії медика. педагога, соціального, культурно-освітнього працівника, що призводить до відтоку кадрів в інші сфери економічної діяльності за наявності відповідної освіти, а також до старіння кадрів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2008 №939 „Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій бюджетної сфери", втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 04.04.2007 №602, яка передбачала встановлення розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду на рівні мінімальної заробітної плати, що давало можливість з початку законодавчо визначеного терміну підвищення розміру мінімальної заробітної плати, оперативно, без прийняття додаткових нормативних актів, здійснювати підвищення ставок і посадових окладів працівникам бюджетних установ. Відтепер розмір посадового окладу (тарифної ставки! працівника 1 тарифного розряду знову встановлюється Кабінетом Міністрів України, що, фактично, є переходом до ручного управління процесом встановлення розміру першого тарифного розряду ЄТС.

Рахункова палата рекомендує Верховній Раді України врахувати матеріали аналізу при, прийнятті Державного бюджету України на 2009 рік.

З повагою
Голова В.К. Симоненко