Профспілка працівників освіти і науки України

Головна > Міжнародна діяльність > Зарплата вчителів у Європі

Зарплата вчителів у Європі


17 жовтня 2013
Зарплата вчителів у ЄвропіПриваблива зарплата в поєднанні з можливістю отримувати додаткові надбавки, а також з хорошими умовами праці – такі основні стимули залучення людей до будь-якої професії, в тому числі й до професії вчителя. Саме від них залежить рівень задоволення та мотивації працівників.

За останні роки значно розширився спектр навичок, необхідних вчителям. Окрім традиційної відповідальності за передачу знань, вчителі тепер повинні бути в змозі виконувати цілий ряд додаткових завдань, наприклад, з використанням інформаційних технологій, працювати в команді, допомагати в інтеграції дітей з особливими освітніми потребами, а також брати участь в управлінні школою тощо.

У той же час, сектор освіти все більше конкурує з бізнес-сектором в плані залучення найбільш кваліфікованих молодих випускників. Тому заробітна плата та умови праці в освіті мають бути конкурентоспроможними, щоб забезпечити притік достатньої кількості спеціалістів.

Майже в усіх європейських країнах рішення щодо загальної суми державних коштів, призначених для громадських шкіл, а також розміру базової зарплати вчителів приймаються центральними виконавчими органами.

Однак, у Німеччині за встановлення зарплати вчителям відповідальні регіональні уряди кожної землі, в Бельгії – уряди регіонів, у Великобританії – міністерства освіти Англії, Уельсу, Північної Ірландії та Шотландії, в той час як у Іспанії зарплати вчителів в державних школах частково встановлюються центральними органами влади (базовий оклад і доплати, пов'язані з вислугою років), а частково – автономними комунами (доплати, пов'язані з освітнім рівнем і кваліфікацією).

У Фінляндії та Швеції мінімальний рівень оплати праці вчителів визначається на основі переговорів між органами управління освітою і профспілками. Тут не існує законодавчо встановленої зарплати в строгому розумінні цього терміну. У Фінляндії заробітна плата вчителів узгоджуються на національному рівні як частина колективних угод для державних і муніципальних службовців. Переговори відбуваються з інтервалом у один-три роки між профспілкою освітян і місцевими органами влади.

У Швеції зарплати учителів залежать від показників роботи: угоди на місцевому рівні встановлюють рамки, в межах яких заробітна плата вчителів обумовлюється в індивідуальному порядку.

У Норвегії мінімальна зарплата вчителів встановлюється законодавчо на центральному рівні, але муніципалітети можуть підвищувати її в результаті діалогу з профспілками.

У приватних незалежних школах заробітна плата вчителів визначається на індивідуальній договірній основі, але завжди відповідає національному законодавству про працю. У Данії вчителі приватних початкових і неповних середніх шкіл повинні вести переговори щодо зарплати індивідуально, але можуть отримати допомогу від Датської профспілки вчителів.

Законодавчо встановлена зарплата вчителів, як правило, базується на шкалі окладів. Вчителі можуть рухатися від нижчого до більш високого рівня відповідно до певних критеріїв, таких як стаж, заслуги, додаткова кваліфікація і т.д. У більшості країн середня тривалість роботи, після якої вчитель може отримувати максимальну базову зарплату становить від 15 до 35 років. В Іспанії, Угорщині та Румунії – 38 до 40 років. З іншого боку, в Данії, Естонії, Латвії та Великобританії, вчитель 12 роками професійного стажу вже може бути у верхній частині шкали окладів.

Посадові оклади, як правило, доповнюють різноманітні надбавки, які можуть становити значну частину заробітку вчителів. Додаткові надбавки можуть бути надані, наприклад, за кваліфікацію, базуватися на результатах праці вчителів та/або успішності студентів, за викладання в складних умовах або роботу зі учнями з особливими потребами, за викладання у віддалених географічних районах; а також за понаднормову роботу.
Майже в третині європейських країн пропонуються всі або майже всі згадані види надбавок.


У переважній більшості країн річна мінімальна зарплата вчителів менша, ніж ВВП на душу населення. Найнижче співвідношення спостерігається в Латвії, Литві, Румунії та Словаччині, де мінімальна заробітна плата на всіх рівнях освіти становить менше 50% ВВП на душу населення. З іншого боку, високий рівень співвідношення можна зустріти в Іспанії (від 123% в початковій школі до 149% в середній), на Кіпрі (129%), в Португалії (131%) і Туреччині (175% в початковій школі і 161% в середній). Максимальна зарплата вчителів на всіх рівнях освіти в більшості країн вища, ніж ВВП на душу населення. Найвищі показники на Кіпрі (283%) і в Португалії (243%). На противагу, в Болгарії, Чехії, Естонії, Латвії, Литві та Словаччині, навіть максимальна зарплата на всіх трьох рівнях шкільної освіти нижча, ніж ВВП на душу населення.

Зростання законодавчо встановленої зарплати відбувається в основному трьома шляхами:
– реформи заробітної плати у сфері освіти;
– коригування заробітної плати вчителів відповідно до інфляції;
– загальне підвищення заробітної плати по всьому державному сектору.


Проте абсолютне збільшення зарплат не завжди означає їх реальне зростання відповідно до зростання вартості життя.

У більшості країн законодавчо встановлений розмір мінімальної зарплати у постійних цінах збільшився в період із 2000 до 2009 року, при цьому у дванадцяти країнах відбулося значне збільшення – більш ніж на 20%.

В останні роки зарплати учителів постраждали від економічного спаду. Близько половини європейських країн були змушені вдатися до скорочення або заморожування зарплати державних службовців. В Італії, Португалії, Словаччині та Великобританії законодавчо встановлений рівень мінімальних зарплат у постійних цінах у 2013 році був на 6-11% нижчим, ніж у 2009 році. В Ірландії, Угорщині та Словенії відбулося скорочення зарплат на 11%-18%. Найбільше мінімальна зарплата вчителів в постійних цінах у період між 2009 і 2013 роках впала в Греції (на 40%).

Тим не менше, прогрес, досягнутий у 2000-2009 роках дозволив вчителям зберегти чи збільшити свою купівельну спроможність в 2013 році у порівнянні з 2000 роком, за винятком Греції.

У Болгарії, Естонії, Угорщині та Румунії законодавчо встановлена зарплата вчителів у постійних цінах в 2013 році була на 40%-60% більшою, ніж в 2000 р., в той час, як у Латвії – більша на понад 70%. Нарешті, в таких країнах, як Чехія (початкова освіта), Словаччина та Туреччина, абсолютне реальне зростання зарплат за 2000-2013 роки становило понад 90%. Однак у цих країнах, як і раніше, зарплата вчителів в абсолютному вираженні залишається набагато нижчою, ніж в більшості країн Європи.

Майже в усіх європейських країнах уряди застосовували схожу політику щодо заробітної плати вчителів в 2011-2012 і 2012-2013 навчальних роках. Протягом цього періоду, приблизно в половині країн у зв'язку з економічним спадом заморожено або скорочено зарплати державних службовців. У третині країн, як тимчасове рішення, жодних скорочень не було застосовано до зарплати вчителів, але вони не індексувалися на рівень інфляції. Їх абсолютні значення підтримувалися, але реальна купівельна спроможність знизилася.

Однак у шести країнах, збільшення заробітної плати вчителів відбулося і в 2011-2012 і 2012-2013 навчальних роках. Наприклад, у Чехії збільшення заробітної плати вчителів було одним з пріоритетів, визначених урядом у 2010 році. У Польщі, 3,8%-ве збільшення зарплати вчителям з 1 вересня 2012 року стало продовженням кампанії уряду з досягнення 50% зростання зарплати вчителів до 2012 року в порівнянні з 2007 роком.

Завантажити інформацію про рівень зарплат учителів у Європі zarplati-vchiteliv-u-yevropi.doc [56 Kb][415] Завантажити Переглянути документ онлайн


Міжнародний відділ ЦК Профспілки

Повернутися