Відстань, що вимірюється подіями, емоціями та переживаннями: враження від зльоту молодих учителів

Є скарби, допоки їх шукають.
Перестануть – от тоді вже все.
(Л. Костенко)

Сорок перший обласний зліт молодих вчителів. Вже вкотре Кіровоградщина зустрічала своїх ще юних освітян. У черговий раз була пророблена величезна робота.. Та для нас, молодих педагогів 2012 року, все було нове.

Ще ніби вчора я – студентка факультету історії та права Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. Ще ніби вчора я, першокурсницею, поспіхом шукала потрібні двері в університеті. Сьогодні ж я – педагог-організатор Оникіївської ЗШ І-ІІІ ступенів Маловисківського району, яка вже прагне знайти правильні «двері» у прийнятті деяких рішень. І справа тут не в роботі, і не у відрізку часу, який минув. Справа в мені…

За три дні обласного зльоту ми подолали відстань, яка вимірюється насиченими подіями, емоціями та переживаннями, які кожен з нас відчув на собі. Ми відвідали пам’ятні та історичні місця Новоархангельського району.

Особисто мене дуже вразили експозиції та виставки на тему «Зелена брама». Я так захопилась театралізованим дійством за мотивами твору Є. Долматовського, що й не помітила, як сльози покотилися щоками.

За місцем проживання учасників зльоту відбувались спортивні змагання. Мабуть, цей епізод заслуговує на окрему сторінку в моїй розповіді, адже командний дух захоплював.

Ще вчора такі різні за своїми вподобаннями і звичками люди, тепер згуртувались і вперто йшли до мети. Ми не були командою зі стажем тренувань в декілька років, але свій девіз та радість перемоги пронесли до останнього дня зльоту. Варто згадати й про один із цінних подарунків, які були вручені учасникам зльоту. Який шлях пройшла країна, наші успіхи і невдачі, орієнтири на майбутнє – все це знайшло відображення у новій книзі відомого політика, Ігоря Шарова «100 особистостей України (1991 – 2011). Ми знайдемо в книзі не лише зрізи до болю знайомої реальності, але й осмислення цієї реальності, причини, наслідки й ідеологічне підґрунтя того, що відбувалося в країні за 20 років. Мене, як молодого спеціаліста, яка закінчила історичний факультет, дуже вразила ця праця. Адже автор вірить у прекрасне майбутнє нашої країни.

Напевне, найважливішим моментом зльоту, що до сьогодні бентежить душу, є присвоєння почесного звання «Міс Освітянка 2012»…

Тривожне хвилювання, бажання бути почутим та неймовірна насолода від палаючих вогнем очей. Я безмежно вдячна за прихильність та за щирі слова людей, які вболівали та підтримували мене. Для мене це величезне визнання та честь бути «Міс Освітянкою 2012».

І на останок…. Ще будучи малою, і розкладаючи зошити на парти з уявними учнями, я знала, що буду вчителем. І хай би як мене не переконували у трудощах цієї професії, моє серце завжди належало школі…

Сьогодні я вірю у кожну свою почату справу. Мені подобається моє життя. Бо в ньому є діти. Є сміх учнів, їх перешіптування, їх мовчання.

Вдивляючись в їхні очі, я розумію, що інакше жити не змогла б. Із новими враженнями, з натхненням, у твердій впевненості обраного шляху я продовжую йти далі…

Людмила Безверха,
вчитель Оникіївської ЗШ І-ІІІ ст. Маловисківського району Кіровоградської області

«Міс Освітянка 2012»