Профспілка працівників освіти і науки України

Головна > Новини з регіонів > Освітяни Іллічівська мандрують стежками Великого Тараса

Освітяни Іллічівська мандрують стежками Великого Тараса


25 серпня 2015
Освітяни Іллічівська мандрують стежками Великого ТарасаВлітку цього року Іллічівською міською організацією Профспілки працівників освіти і науки (Одеська область) спільно з міським методичним кабінетом відділу освіти Іллічівської міської ради була організована екскурсія «Стежками Тараса» для керівників закладів освіти та призерів міських професійних конкурсів останніх років. Всього до складу групи увійшло 70 осіб.

Багато добрих слів вдячності було сказано організаторам поїздки керівниками та педагогами. Адже всім потрібні позитивні враження та емоції для подальшої натхненної праці.

Надаємо слово вчителям, які побували на цій цікавій подорожі Черкащиною.

«Чи багато в світі місць, де історичне минуле постає перед очима і душу переповнює музика, де можна забути все й просто насолоджуватися життям, поєднуючись з природою.

Перші червневі дні охопили нас неабиякими почуттями, коли ми дізналися про поїздку на Черкащину – місця чарівні та незвичайні, овіяні історичними легендами й освячені невмирущим духом українського козацтва й образом геніального сина України – великого Кобзаря.

Так чудово провести декілька днів улітку ми й не мріяли. Тож отримали масу позитивних вражень. Нас супроводжувала, як на замовлення, чудова погода, що дало змогу поповнити архів надзвичайними фотографіями. Поїздку було організовано на високому рівні: ми доїхали з максимально можливим комфортом, встигли відпочити, насолодитися краєвидами Черкащини, ще раз відвідати шевченківські місця, подихати повітрям творчих спогадів. Тож спасибі організаторам!

Ця поїздка допомогла нам поринути в атмосферу, про яку писав Тарас Шевченко; здається, що ми навіть упізнавали місця, які описуються у його творах!. Це було вражаюче! Також детальніше познайомилися з особливостями його життя, побачили багато речей, які безпосередньо стосуються особи Шевченка.

І ось, затамувавши подих, зупиняємося на святій шевченківській землі. Це село Кирилівка, де минуло дитинство малого Тарасика. Нас зустрів бронзовими сумними очима тринадцятирічний Шевченко.

Гостинно й тепло зустріли нас працівники літературно-меморіального музею Т.Г.Шевченка. Екскурсоводи захоплююче розповідали нам про життя та творчість поета, художника, гравера, філософа, мислителя. Нашу увагу привертали оригінальні експонати.

Просто неба на подвір’ї відтворили в дійсних розмірах хату батьків Шевченка, збудувавши її за кілька десятків метрів від місця, де вона стояла насправді. У хаті-музеї ознайомилися з елементами повсякденного вжитку часів митця: збереженим посудом, ткальним станком, меблями, художніми роботами. У кімнаті висить портрет Кобзаря. Цікаво те, що в якому місці кімнати ви б не знаходилися – погляд Тараса Григоровича все одно буде спрямований на вас. Та атмосфера старовини й розповідь екскурсовода на якусь мить перенесла нас у далекі Тарасові часи…

За маленькою хатою-мазанкою, яку неначебто вкрив густий і тінистий сад із ставком-копанкою, – могила матері Тараса Григоровича Шевченка. Саме цій жінці, яка подарувала Україні великого Пророка, ми віддали шану.

Наступна наша зупинка – Моринці, де народився майбутній поет, тихе, затишне село з прекрасними краєвидами і чарівною природою.
Щиро й гостинно з хлібом-сіллю нас зустрічали працівники історичного комплексу.

Перед нами постала закутана в зело черемхи, бузку, калини й бузини крихітна біленька хатина під солом’яною й очеретяною стріхою із дерев’яною криницею та старою кузнею й гомінкою пасікою. Зайшовши в будинок, ми ніби перенеслися в дев’ятнадцяте століття: на нас із покуття дивилися старовинні образи, запнуті вишитими рушниками, на стіні простягалися старовинні плахти, запаски й сорочки, із-за кутка усміхалася розписана піч, а над дверима красувався мисник із полив’яними розмальованими тарілками, макітрами, глечиками та горщиками.

Стає зрозумілим, звідки в Тараса Шевченка стільки любові до українського села, чому його творами захоплюється весь світ. Під час перебування тут, нас, як нащадків і земляків українського генія, переповнювало неймовірне відчуття гордості.

Заряджені творчим запалом, ми вирушили до Канева. Це не просто гарне й чудове місце, це ще й осередок української культури, оскільки саме там спочиває геній України.

Місто зустріло нас сонячною погодою, і ми зі щемом у серці піднялися сходами на Тарасову гору. Тут, над безкраїми зеленими пагорбами, що розкинулися над Дніпром, Тарас Григорович неначе вдивляється в далечінь і милується красою природи.

Досвідчені екскурсоводи проникливо й докладно розповідали про життя, родину, перші перемоги та невдачі великого Кобзаря, і здавалося, що Тарас Шевченко крізь віки знову повернувся на милу Україну та ожив у стародавніх розповідях. Від почутого й побаченого ми були в захопленні.

І ось найщемливіша мить – переповнені смутком і гордістю, затамувавши подих, стоїмо біля могили, вшановуємо пам’ять Кобзаря, покладаємо квіти, декламуємо його невмирущі поезії. Хвилина мовчання, і з наших вуст лине пісня «Реве та стогне Дніпр широкий…».

Ми щасливі, що нам випала нагода побувати на батьківщині Шевченка. Тут кожне місце переповнене неймовірною енергетикою та могутнім українським духом.

За день до нашого від’їзду жителі села Моринці влаштували для нас справжнє свято. Це свято для нас немов спільне хрещення - піснею, духовністю, словом.

Ніжний голос і слова простих пісень, а разом з тим все ж таких величних зачепили серце кожного з нас. Вони співали про кохання, ніжність, про материнську ласку і родинність, надійне плече коханої людини й таке важливе слово «Батьківщина». Задоволення від концерту було просто неймовірне. Частіше б чути такий чарівний спів, ось де справжній голос нашої країни!

Все на цій землі особливе, чаруюче й неповторне. Хто вперше доторкнеться до її краси, той одразу відчує трепет животворної сили, її таємничість і чистоту. Завітайте до Тарасового краю! Будьмо єдині у святій любові до України, до чого й закликав нас Тарас Шевченко: «Нехай житом-пшеницею, як золотом покрита, нерозмежованою залишиться навіки од моря і до моря слов’янська земля».

Ця поїздка справила на нас найприємніші враження, які залишаться в нашій пам’яті на довгі роки, і ми впевнені, що колись неодмінно знову повернемося у мальовничу Черкащину.

Лідія Верготі, Тамара Татарчук, вчителі української
мови та літератури Іллічівської гімназії № 1 Одеської області


Освітяни Іллічівська мандрують стежками Великого ТарасаОсвітяни Іллічівська мандрують стежками Великого Тараса

Повернутися