Профспілка працівників освіти і науки України

Головна > Новини з регіонів > «Профспілки мають бути інші, зухваліші» – думки післяз’їздівські

«Профспілки мають бути інші, зухваліші» – думки післяз’їздівські


12 квітня 2016

«Профспілки мають бути інші, зухваліші» – думки післяз’їздівськіДля чого відбуваються з’їзди? Вочевидь, для того, щоб з’їзд, а йдеться конкретно про 7-й форум Федерації профспілок України, давав нові імпульси в роботі громадської організації, кожної її ланки, починаючи від члена профспілки, первинної організації до ФПУ.

Делегат з’їзду, голова первинної профспілкової організації сільської Івано-франківської ЗОШ 1-3 ст. з Яворівщини, вчителька географії, вчитель-методист Марія Нечай обрана головою первинки четвертий раз.

На такому всеукраїнському профспілковому форумі працювала вперше. За словами голови Яворівської районної організації Ярослави Кобиці, обласного галузевого профлідера освітян Марії Григорівни Яцейко, вона працею заслужила довір’я доскіпливих і вимогливих колег.

Про себе Марія Іванівна каже: «Кілька директорів змінилося, а голова профкому, залежна від трудового колективу, – на місці». Секрет? «Толерантність у прийнятті рішень, тверда позиція в межах закону, його знання і підтримка районної та обласної галузевої структури». Вона - член Президії районної організації та член Ради обласної профспілки працівників освіти і науки України.

Що дав з’їзд для вашої громадської роботи?

– «Впевненості в собі і надію, що професійна громадська організація має потенціал боротися за себе, людей і державу. Я і не мріяла, що мені випаде нагода долучитися до роботи і прийняття рішень на такому високому рівні.  Мала можливість поспілкуватися з колегами Київської міської організації Профспілки, почути виступ міського лідера Олександра Яцуня – кандидата серед п’яти, на голову ФПУ. Переконалася: в організації є сили, кадровий потенціал і особистості, що думають про сьогоднішній і завтрашній день, роль громадської організацій в суспільстві.

Виступ Міністра соцполітики Павла Розенка – приклад непочутості профспілок найвищою виконавчою владою. Жодної конкретики на запитання делегатів, повна невизначеність дій. Його виступ просто затупали, закричали.

Додав мені переконаності у власному баченні своєї профспілкової діяльності виступ пофлідера профспілок Євросоюзу Пітера Шерера: напрям українських профспілок – європейський – не боятися акцій протесту в досягненні соціальної мети для людей праці. Пересічні спілчани мають бути до цього готові, профлідерам треба над цим працювати, вчити, завойовувати довір’я мас. І не дозволяти найвищій владі списувати все на війну, оправдовуючи свою бездіяльність. Пан Шерер процитував слова відомого політика Німеччини Вільяма Брандта: «Мир – ще не все, але без миру – все ніщо». Запам’яталося, бо український народ, якщо ще не говорить це сьогодні гучно, та, в основній своїй масі, думає саме так. Серед 4-ох прийнятих резюме, важливим було – за відставку уряду, а це теж тактика профспілки і не боязлива оцінка роботи соціального партнера».

Віра Краєвська, голова комісії соціально-економічного та правового захисту Ради Львівської обласної галузевої профспілки, голова Кам’янка-Бузької районної організації Профспілки працівників освіти і науки України ділиться думками:

«Ми стикаємося сьогодні зі серйозними проблемами в державі загалом. І ось випала унікальна, здавалося б, нагода для влади, яка, звичайно, хоче щось змінити, зустрітися з людьми, що представляють понад 5-мільйонну громадську професійну організацію і володіють ситуацією в різних галузях і сферах. Просто прийти на діалог з представниками того народу, про який так часто згадують. Дарма. Не зацікавлені. На з’їзд профспілок прислали для форми клерків, які, як виявилося, нічого не вирішують, судячи з виступу міністра соцполітики. Наша стратегічна позиція: домовлятися, вести діалог з соціальним партнером – владою... Але як, коли вона нас не чує?

У світі рахуються з сильними, аналогічно і наша влада. Щоб рахувалася, бракує нам єдності, консолідованості дій, масовості в профспілкових акціях на всіх рівнях. Ми очіку-ємо від дій ФПУ мудрої команди і беззастережної громадянської позиції, аналогічно – від низових структур. Є команда і всі виконують. Не буду вживати відповідної цьому термінології, але має бути порядок і дисципліна в організації, інакше, як свідчать реалії, програємо всі.

На з’їзді я побачила чимало представників похилого віку. Досвід, спадковість напрацювань потрібні, але потрібне й омолодження профспілок, сміливість і свіже бачення ролі і напряму профруху.

На законодавчому рівні мусимо всі разом послідовно і вперто добиватися, щоб преференції колдоговору і те, чого добилася профспілка, розповсюджувалися лише на її членів. Бо, погодьтеся, хитрунів знаходиться, щоб скористатися тим, чого добилися на праці і коштах наших спілчан професійна спілка, як то 20-відсоткові доплати освітянам за престижність, чималі відсотки за сумлінність... А навіщо тоді платити внески, виходити на акції протесту? Легше просто паразитувати й інших на таке підбивати, не думаючи хоча б на крок вперед.

Профспілковий квиток має бути щодня під рукою і нагадувати про організацію. Це буде тоді, коли даватиме певні соціальні преференції, знижки, соціальні пільги і переваги. Про це йшлося на форумі, але як не крути, ноги цьому має приробити і виробити механізм дії керівництво Федерації і галузевих профспілок. Хочемо чіткіших, конкретніших і сміливих кроків ФПУ тим паче, що лідера – Григорія Осового – обрано не новачка, з чималим профспілковим досвідом роботи».

Людмила Бохна, голова Золочівської районної організації  профспілки працівників освіти і науки України розповіла:

«На з’їзді ФПУ – я вперше. Важливо було відчути загальноукраїнську профспілкову атмосферу. Часто киваємо на ФПУ, вони, мовляв, мають робити це чи інше.  Тут побачила дві сторони медалі і спільний знаменник дій.

Імпонувала демократичність форуму: декілька кандидатур на голову Федерації, проводилося закрите голосування. Завчасу ми отримали матеріали, до яких на з’їзді вносилися зміни – люди працювали неформально, мали можливість ознайомитися з біографіями кандидатів. Мабуть, з різних причин бракувало змагальності їх Програм . Це вже проблема не лише «верхів», а й «низів», реальної знаності кандидатів, можливість їх зустрічей з пересічними спілчанами, отже й відповідна внутріспілкова активність, креативність і взаємоповага.

Було декілька варіантів складу Ради ФПУ, делегати вносили зміни, значить спілчанами обиралися неформально, обирали зацікавлених, думаючих. Від цього теж залежала якість великого профспілкового зібрання. Надалі важливо виконувати пропозиції і вимоги з’їзду: делегувати, щоб працював, був присутній на сесіях Верховної Ради, засіданнях Кабінету Міністрів представник ФПУ. Влада має зрозуміти: краще, коли він висловить нашу позицію в поточному режимі, ніж щораз матиме акції протесту і голос народу з вулиці.

Загальний тон, який задавали делегати і який на часі: профспілки мають бути інші – зухваліші, не ставати перед владою в зігнуту позу, бо це - поза народу. І роботодавці мають відчути: нема людини праці – нема й роботодавця. Поза цього дуету теж взаємна».

Мар’ян Калин, заступник голови обласної освітянської профспілки теж озвучив кілька думок та міркувань після з’їзду ФПУ :

«Актуально в світлі завдань VII –го з’їзду ФПУ у виступах делегатів звучала теза про повернення профспілкам законодавчої ініціативи,  їх як суб’єктів права внесення законопроектів до найвищого органу законодавчої влади. Важлива роль профспілкової адвокатури і права на її створення, коли йде такий наступ на права багатьох низових профлідерів, навіть великих трудових колективів промислових підприємств».

 

Думки записала Ольга Лобарчук, Львів

 


Повернутися