Профспілка працівників освіти і науки України

Головна > Новини з регіонів > Є така школа

Є така школа


28 грудня 2016

У прикарпатському місті Бориславі діє чи не єдиний в Україні  комунальний заклад Львівської обласної ради депутатів – «Бориславська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ст.», де водночас вчаться і перебувають на оздоровчій реабілітації понад 230 школярів від 1-го до 11 класів.

2016-ий рік для школи був особливий у кількох аспектах: тут оздоровлювалися кількадесят дітей батьків – воїнів АТО, а також дітей переселенців з Донбасу і Луганщини. Саме для них та, зрештою, традиційно, для всіх вихованців педагогічний  колектив санаторної школи-інтернату подбав, щоб усі разом напередодні завершення першого навчального семестру зустріли Новий рік і провели Свят-вечір та Різдвяні колядки та забави. Це створює нашим учням, каже вчитель фізкультури та допризивної підготовки, голова профкому школи Ігор Шоха, добрий святковий настрій, пізнання традицій, з якими поїдуть у свої домівки і різні регіони.

Профспілка дбає й про подарунки їм на Миколая. Святим доброчинцем у школі, продовжує Ігор Володимирович, стають найталановитіші педагоги. Приходить до вихованців школи-інтернату і міський Миколай від доброчинців та спонсорів, які  все ж знаходяться в цьому Прикарпатському містечку, яке, до речі кажучи, завдяки давнім традиціям гостинності обрали чимало переселенців зі Сходу України.

Директор школи Ольга Романівна Громик не може оминути «матеріальних фактів»: добилися участі в програмі енергозбереження і утеплили цьогоріч спальний корпус на понад 1500 м.кв., поміняли системи опалення в 2-х приміщеннях, придбали, крім існуючих, додатковий бойлер для підігріву води на 200 літрів, придбали сучасний апарат «МІТ-С» для приготування синглепно-кисневої суміші з використанням настоїв трав та соків, де пароводяна суміш обробляється світлом різних спектрів залежно від захворювання (в народі  це називають «киснева пінка»).

А ще, додають вчителі школи, важливо, що місто нафтовиків здавна славне своїм шкільництвом. Саме тут на початку позаминулого століття була збудована відомим українським педагогом, директором, письменником і громадським діячем Степаном Ковалівим одна з найбільших у Австро-Угорській імперії народних шкіл. Санаторній школі - 45 років, сама освітня установа тут значно давніша і починалася майже століття тому із захоронки. 

Тож, мабуть, не лише близькість місцевих і трускавецьких джерел нафтусі, а й освітні традиції дозволили цій школі пережити всі суспільні та соціальні негаразди і вижити. А більш конкретно, наголошує голова профкому первинної організації освітянської профспілки Ігор Шоха, коли наша освітньо - лікувальна установа понад півтора  десятиліття тому йшла до упадку, їй і колективу поталанило на керівника: директором була призначена досвідчений педагог і менеджер Ольга Романівна Громик.

Погодьтеся, не просто сьогодні управляти господаркою, де 8 будівель - навчальний і спальний корпуси, майстерні, лікувальний корпус, пральні, котельня, б’ювет  мінеральних вод. Роботи стільки, що Ольга Романівна рада таким помічникам, як громадська професійна організація.

Поважаючи свій колектив, йде назустріч розумним соціальним пропозиціям, які в пунктах колективного договору покращують соціальний захист освітян, медиків, техперсонал. Достатньо сказати, що тільки кухарів в санаторній школі четверо,  шістдесят три педпрацівники, три інструктори лікувальної фізкультури, понад два десятки медиків, в числі яких терапевт, гастроентеролог, три масажисти, дієтолог.

Попри щоденну роботу всіх ланок, проведення різнопланових виховних заходів з дітьми, до навчально-виховного процесу, який тут триває для учнів від року до трьох у залежності від рішення медико-педагогічної комісії та рекомендацій вузьких спеціалістів ( медогляд учнів здійснюється двічі на рік) залучають багато  цікавих людей.  Адже тут йдеться й про саморозвиток дітей, хоч головне – про їх здоров’я.

За словами медиків, після перебування в Бориславській санаторній загальноосвітній школі-інтернаті 1-3 ст. понад 70 відсотків учнів більше ніколи не згадують про шлунково-кишкові захворювання.

Дорога сюди починається з поінформованості батьків і збору необхідних медичних документів та скерування дитячого гастроентеролога. Колись, правду кажучи, цим вузьким спеціалістам держава надавала метеріальні заохочення, якщо вони турбувалися про своїх юних пацієнтів – рекомендували їм та батькам подбати про реабілітацію в санаторній школі-інтернаті. Відповідно на загальнодержавному рівні й фінансувався цей заклад, приймаючи дітей з різних областей. Сьогодні про поінформованість медиків клопоче сама  санаторна школа, приймає дітей, здебільшого, із західного регіону й перебуває на фінансуванні із освітньої субвенції. Путівки школярі отримують в департаменті освіти і науки.

Вже три роки мають свій сайт, на якому можна довідатися про перелік документів тим дітям, яким показано оздоровлення саме тут.

Завдяки плідній, діловій співпраці первинної, міської та обласної організації профспілки, де профком і роботодавець можуть отримати фахову юридичну допомогу, додає лідер місцевої первинної профорганізації, вчителям, вихователям, техперсоналу і медикам виплачено основні надбавки до зарплати, немає боргів. Є деякі питання до особливих доплат, пов’язаних зі специфікою оздоровчо-навчального закладу, про що консультуємося з юристами Львівської обласної організації галузевої профспілки, додає Ігор Володимирович. Головне – у порозумінні, щоб не залишитися завтра без гарантованого рівня оплати праці і матеріального забезпечення та належного функціонування цього непересічного в Україні, та й не лише в нашій державі, освітньо-оздоровчого закладу для школярів. Адже чи не найбільша сьогодні проблема в державі – здоров’я підростаючого покоління. Відсоток здорових дітей, на жаль, вельми невисокий. Тож залишається керівникові і всьому колективові й надалі гідно нести свою непросту трудову ношу, мати належну оцінку і розуміння влади на місцевому рівні і, попри всі фінансові проблеми в Україні, – на рівні державному.

 

Ольга Лобарчук, Львів 


Повернутися