Згуртована команда однодумців – імідж і основа організації

Пригадую останню звітно-виборну конференцію у Яворівській районній організації профспілки освіти і науки України. Голова обласної галузевої профспілки Марія Яцейко, звичайно, не могла не приїхати в одну з найкращих районних структур, навряд сподіваючись, що станемо свідками того, як цій організації тут же, привселюдно, доведеться прийняти бій з, м’яко кажучи, безпардонним опонентом, аргументи якого мало стосувалися самої профспілки. Однак, все було, як у класичному для нас анекдоті: донька священника – гуляка, і пішла брехня селом, а що у нього взагалі доньки нема, то вже над цим мало хто задумується.

Бувають і винятки. Саме завдяки тому, що в Яворівській районній організації Профспілки працює не одна лише лідер, і не все на ній замикається, особливо щодо відповідальності, то й відсіч заздрісникам дали тоді і, мабуть, не один раз, всією командою. Успіх був очевидним.

Часто зауважувала: на важливі заходи приїжджає не сама районний профлідер Ярослава Кобиця, а її активісти, або тільки вони самі. Ярослава Степанівна, очолюючи майже чотиритисячну професійну громадську організацію вже четверту каденцію, зуміла виробити стратегію і тактику своєї профспілкової діяльності, яка, якщо серйозно, потребує часу і здібностей на втілення. Їй поталанило: було те й інше.  А головне - люди, які оточують і зуміли оцінити самовідданість вчителя, методиста, громадського діяча Ярослави Кобиці в роботі. Земляки вже 5 термінів обирають її депутатом районної ради. Вона очолює комісію райради з питань освіти і науки, тож її позиція: « проти бездумної оптимізації мережі освіти», – має реальні важелі реалізації.

Її активістам: заступникові голови районної галузевої профспілки Оксані Лазорко, голові профкому Івано-Франківської ЗОШ 1-3 ступеня, членові президії обласної освітянської організації Марії Нечай, яку знаю з участі в акціях протесту, голові профкому Новояворівської ЗОШ 1-3ступеня Любов Буфан задала одне й те ж питання: звідки знаєте Ярославу Степанівну? Може дружите, разом вчилися ? Це теж шлях до оточення надійними людьми... Всі, незалежно одна від одної, відповіли: знаємося по роботі. Кожна з них у своїй професії – авторитет, за характером – «можна йти в розвідку».

Марія Нечай – делегат 7-го з’їзду ФПУ, вчитель-реформатор –учасниця пілотного проекту «Пілот-24» в реалізації на базі їх школи реформи зі створення опорних шкіл в Україні. Вчиться сама на лекціях у Києві і вчить інших, при цьому не забуваючи популяризувати проект і профспілку. Як каже сама, конвергенцію в нові проекти професійної громадської організації освітян, яка, як не крути, для думаючих освітян зрозуміло: не втрачає, а посилює свою роль захисника соціальних прав, особливо, коли владні важелі – важелі найсильнішого соціального парнера громадської організації - передають на рівень місцевого самоврядування.  Тут царком-батеньком може стати й не дуже широкомисляча особа. Це вже як поталанить, або як поставить себе громада, потужною силою якої стає профспілка.

Сьогодні, каже Марія Іванівна, добилися і маємо 20 відсотків за престижність праці, 100 відсотків на оздоровлення, 80-ть за сумлінну працю, премії техперсоналу, бо всі ми – освітяни. Зберегли засади і вбюджеті на 2017-ий.

Механізм роботи  в Яворівській районній організації освітянської профспілки звиклий, але реальний: ініціатива знизу і зверху - результативна підтримка. Ми знаємо, кажуть колеги, що Ярослава нас завжди підтримає, виголосить, де треба, не боятиметься, знайде момент і форму: прохання чи ультиматум. Навіть те останнє  сприймуть, як громадську необхідність без авторських амбіцій. Це теж своєрідний талант – оцінити момент.  Можливо, все це залишалося б теорією, якби не здібності Кобиці залучити в команду найкращих, надійних, свідомих громадської ролі, вміння їх надихнути власними діями.

Для прикладу, нещодавна ініціатива колективу і голови профкому потужної  Новояворівської школи Любові Ярославівни Буфан, про яку всі говорять. Вчителів району (і так по всій Україні) змушували ходити вулицями, дворами й складати списки всеобучу. Справа не лише в тому, на що тратить час ця ж пані Буфан –вчитель вищої категорії, жінка, до якої можуть в кожному дворі ставити несусвітні претензії і навіть двері не відчинити, а й у тому, що в сьогоднішній ситуації певні дані тієї чи іншої сім’ї мають збирати уповноважені на те службові особи. Як з’ясували за ініціативи новояворівчан і участі правової служби Львівської обласної галузевої профспілки, вийшовши з проблемою на Всеукраїнський рівень, відповідні міністерства, соціальні працівники, представники місцевих органів влади. Є з цього приводу виступ у пресі Мігністра освіти і науки Лілії Гриневич. Добилися відповідних наказів на різних рівнях виконавчої влади.

– Я у районій організації профспілки очолюю комісію соціального захисту, – каже Любов Ярославівна Буфан, – результат нашої роботи, щодо тих же списків всеобучу відчули всі наші спілчани. Про те, що зайнялася проблемою, яке несподівано «підкинуло» життя, саме профспілка, доводимо всіма інформаційними засобами до освітян. А головне – про вразливе питання розповідають вони самі один одному.

Справедливо каже Ярослава Кобиця: один у полі не воїн, згуртована команда однодумців – імідж і основа громадської організації. Навіть, коли щось і не вдається, разом легше пережити, зібратися з духом та силами.

Ольга Лобарчук, Львів