Профспілка працівників освіти і науки УкраїниГоловна > Новини/Захист прав молоді/Трудові відносини > Стажування та практика: коли роботодавець зобов’язаний платити?Стажування та практика: коли роботодавець зобов’язаний платити?Сьогодні, 12:04
Різниця між цими поняттями полягає насамперед у юридичному статусі особи, наявності трудових гарантій та порядку оплати її роботи. Стажування як частина освітнього процесу зазвичай має ознайомчий характер і не передбачає трудових гарантій. Водночас Закон України «Про зайнятість населення» встановлює, що якщо здобувач освіти під час стажування виконує професійні роботи відповідно до поставлених завдань, роботодавець повинен оплачувати таку роботу згідно з чинною системою оплати праці, а відповідний запис має бути внесений до трудової книжки. Окремий вид стажування передбачений для зареєстрованих безробітних, які перебувають на обліку в центрі зайнятості. У такому разі період стажування фінансується державою, а роботодавець після його успішного завершення зобов’язаний працевлаштувати особу протягом 15 днів. Що стосується практики, то вона проходить у межах освітньої програми. Практика може бути оплачуваною лише за умови, що студент фактично працює на вакантній посаді, яка відповідає його спеціальності та навчальній програмі. Натомість випробувальний термін уже є частиною трудових відносин. Працівник офіційно працевлаштовується, отримує заробітну плату та користується трудовими правами. Особливість полягає в тому, що як працівник, так і роботодавець можуть припинити трудові відносини рід час випробування за спрощеною процедурою: працівнику не потрібно відпрацьовувати два тижні, а роботодавцю – шукати причини для звільнення.
Стажування підлягає оплаті лише тоді, коли особа фактично виконує професійні обов’язки або виробничі завдання. У всіх інших випадках стажування є безоплатним. Щодо практики, то питання оплати залежить від її формату та умов проходження. Якщо практика є частиною навчального процесу, вона може бути як оплачуваною, так і безоплатною.
Стажер не може бути допущений до роботи без належного оформлення документів. Для проходження стажування необхідні відповідний договір, індивідуальна програма стажування та визначений керівник практики або наставник. При цьому стажер має виконувати лише ті завдання, які передбачені індивідуальною програмою.
Якщо стажер або практикант фактично виконує повноцінні трудові функції нарівні зі штатними працівниками, це може бути розцінено як приховані трудові відносини. У такому випадку роботодавець ризикує отримати санкції за допуск працівника до роботи без належного оформлення трудового договору.
Виробнича та переддипломна практика можуть оплачуватися, однак це залежить від конкретних умов її проходження та домовленостей між сторонами.
Так, неповнолітні можуть проходити стажування та працювати, однак для них законодавство встановлює додаткові гарантії. Зокрема, їх заборонено залучати до важких робіт, нічних змін, надурочних робіт і робіт зі шкідливими умовами праці. Також для них передбачено скорочену тривалість робочого часу.
Право на лікарняні, відпустку та інші соціальні гарантії залежить від статусу стажера. Якщо особа офіційно працевлаштована за трудовим договором і за неї сплачуються страхові внески, вона користується трудовими та соціальними гарантіями на загальних підставах. Якщо ж стажування проходить у межах освітнього процесу без оформлення трудових відносин, право на щорічну відпустку не виникає.
У разі порушення прав працівник може звернутися до Держпраці або до суду. Доказами можуть бути електронне листування, службові повідомлення, робочі завдання, документи, що підтверджують виконання роботи, а також свідчення колег.
Так, якщо за стажера сплачувалися внески до Пенсійного фонду України та він був належним чином оформлений.
Якщо роботодавець фактично використовує працю особи без оформлення трудових відносин, такі дії можуть бути кваліфіковані як допуск працівника до роботи без укладення трудового договору. За це передбачена адміністративна відповідальність відповідно до статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Розмір штрафу становить від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 8500 до 17 000 гривень. За матеріалами – HR Liga Повернутися |