Профспілка закликає парламентарів відстоювати свою позицію в законі «Про освіту»

ЦК Профспілки працівників освіти і науки України висловив вдячність особисто кожному з 27 народних депутатів України, членів різних депутатських фракцій та груп, а також позафракційним, за позицію, висловлену ними під час розгляду законопроекту «Про освіту», реєстраційний № 3491-д при його доопрацюванні в Комітеті з питань науки і освіти до другого читання. Ця позиція полягала в необхідності доповнення статті 40 нормою про виготовлення документів про освіту державного зразка для осіб, які завершують навчання за рахунок коштів державного або місцевого бюджету, статті 58 нормою щодо забезпечення безплатним користуванням житлом з опаленням і освітленням у межах встановлених норм педагогічних працівників, які працюють у сільській місцевості і селищах міського типу, а також пенсіонерів, які раніше працювали педагогічними працівниками в цих населених пунктах і проживають у них, незалежно від їхніх доходів, статті 60 нормою про встановлення додаткової оплати за виконання окремих видів педагогічної роботи педпрацівникам, зміни редакції статті 61 стосовно розміру оплати праці педагогічних, науково-педагогічних працівників та спеціалістів освіти, зміни статті 78 щодо обсягів фінансування галузі та інших доповнень і змін, що збігаються з позицією ЦК Профспілки, підкріпленою особистими підписами понад 650 тисячами освітян.

Відзначено також, що під час розгляду поправок до зазначеного законопроекту Комітетом з питань науки і освіти вони, на жаль, не були підтримані.

Зважаючи на значущу важливість галузі освіти в розвитку держави та її інтелектуального потенціалу, враховуючи необхідність реального підвищення якості освіти та рівня оплати праці педагогічних, науково-педагогічних працівників, як основного з чинників такого підвищення, ЦК Профспілки закликав цих народних депутатів України, а також членів всіх депутатських фракцій та груп, домогтися під час голосування у другому читанні законопроекту № 3491-д та прийнятті нової редакції Закону України «Про освіту» передбачення гарантій щодо:

– забезпечення державою капіталовкладень на освіту в розмірі, не меншому 10% ВВП;

– встановлення посадового окладу педагогічного працівника найнижчої кваліфікаційної категорії в розмірі не менше 3 мінімальних заробітних плат, а науково-педагогічного працівника – у 2 рази більшому від мінімального посадового окладу (ставки заробітної плати) педагогічного працівника та посадового окладу спеціаліста закладу освіти – на рівні 2,5 мінімальних заробітних плат;

– не менш ніж десятивідсоткового міжкваліфікаційного (міжпосадового) співвідношення між цими розмірами;

– встановлення доплат та надбавок педагогічним працівникам у розмірі від 10 до 50% посадового окладу (ставки заробітної плати) за виконання додаткових видів педагогічної роботи.

– надання педагогічним та науково-педагогічним працівникам щорічної грошової винагороди в розмірі не менше посадового окладу (ставки заробітної плати) за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов’язків;

– підвищення на 20% посадового окладу (ставки заробітної плати) педагогічного працівника, який пройшов сертифікацію, замість передбаченої доплати, та підвищення на 15-25% посадових окладів (ставок заробітної плати) педагогічних працівників, які працюють з дітьми з особливими потребами, зокрема в інклюзивних класах та групах;

– встановлення надбавок за вислугу років педагогічним працівникам – молодим спеціалістам у розмірі 10% ставки заробітної плати, посадового окладу.

Висловлено сподівання, що при затвердженні нової редакції Закону України «Про освіту» народними депутатами України буде забезпечено неухильне дотримання норм статті 22 Конституції України, відповідно до якої при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, зі збереженням у ньому, як мінімум на найближчу перспективу, гарантій щодо рівня оплати праці педагогічних, науково-педагогічних працівників та спеціалістів освіти та їх реалізацію, а в подальшому – досягнення європейського рівня з установленням залежності від внутрішнього валового продукту на душу населення.