Христове Воскресіння – найочікуваніше світле весняне свято

Великдень – найважливіше із 12 головних християнських щорічних свят. Його святкують практично у кожній українській родині, тож вже давно розпочалися приготування до цього дня. Адже Великдень у 2019 припадає на 28 квітня.

Безліч традицій, прикмет, обрядів та застережень існувало й досі існує, пов’язаних із цим днем. Деякі з них мають суто християнське походження, а деякі перейшли ще від наших язичницьких пращурів.

Дохристиянська історія свята

Після хрещення Русі – багато язичницьких традицій видозмінились, та були вплетені до найближчих християнських свят. Так сталось і з Великоднем, який святкується поряд із слов’янським важливим святом весняного рівнодення, яке влаштовується в честь остаточного пригоду весни та відродження природи. Багато традицій, які ми звикли вважати християнськими, існували на теренах України ще задовго до його прийняття.

Паска – це «сонячний» калач, який випікали у жертву сонячним божествам. Його вигляд за більш ніж тисячоліття, дещо набув змін, але все ж сама основа більше нагадує саме калач, а не християнську «паску».

Писанки – які ми з дитинства звикли розмальовувати напередодні Великодня, також існували ще до хрещення русі. Найстаріша знайдена на території писанка, була намальована ще у ІХ столітті. І не дивно – адже у наших пращурів яйце завжди асоціювалось із сонцем та зародженням нового життя. 

Особлива Великодня трапеза

Першій трапезі на Великдень надавали неабияке значення. Адже перед нею, протягом сорока днів, віряни дотримувались суворого посту і тепер нарешті могли почастуватись святковими стравами. Все, що було освячено в церкві під час святкової служби, господар приносив у дім, аби подати до трапези. Ще з порогу він вітав родину: «Христос Воскрес!», а родина йому відповідала: «Воістину Воскрес!»

Сніданок розпочинався з молитви і першими потрібно було з’їсти освячену пасочку та крашанку, а тільки потім переходити до м’ясних страв та всього іншого, від чого утримувались під час посту.

Вірування Великодня

Вважалося, що на Великдень всі дива, котрі зазвичай приховані від людського ока, стають видимими. Але побачити їх можуть не всі, а лише діти, у котрих чиста і світла душа.

На Великдень у церкві часто дозволяли подзвонити у святкові дзвони всім охочим. А також можна було просити у Бога все, чого бажає душа – старенькі люди просили багато онуків, молоді дівчата гарного нареченого, а ті, хто хотіли достатку, вмивалися водою із срібної посудини.

Вставали до світанку, щоб не проспати щастя.

Застереження Великодня

У Великдень, як і у інші великі церковні свята, не можна займатися домашньою роботою, а оскільки це свято найбільше, то і заборона особливо сувора. Інакше, ризикуєш накликати на себе великі клопоти.

Все, що було освяченим в церкві, ні в якому разі не можна викидати. Страви доїдали у першу чергу, роздавали друзям, родичам, сусідам і всім нужденним. На крайній випадок їжу домішували у корм для худоби, а з пасочок робили сухарі, які потім довго зберігаються і добре смакують з молоком.

Прикмети Великодня

• Якщо людина бачить світанок у Великодній ранок, то до неї в будинок постукає удача.

• Хороший знак, коли в ніч Великодня приснився померлий родич. Провісник того, що в цьому році сім’я буде здорова.

• Для молодої сім’ї в цей день почути зозулю, значить, в недалекому майбутньому очікувати збільшення родини. Якщо птицю почула незаміжня дівчина – бути сватанню та весіллі.

• Коли в перший день Великодня погода морозна або дощ із громом, то врожай у цьому році буде хорошим.

• Другий день свята супроводжується ясною погодою – літо пройде в дощах.

• Якщо під час святкового богослужіння гасне свічка – на смуток, коли ж свічка протрималася до кінця служби та людина її сама загасила – до удачі.

• На Великдень почути як стукає дятел – скоро матимете власний будинок.

• Коли ніч Великодня проходить з яскравим зоряним небом – чекайте заморозків.

• У сім’ї буде добробут, якщо господиня спекла пишний і гарний великодній хліб.