Робота докторанта: основні аспекти

Згідно з статтею 61 Закону України «Про вищу освіту» докторанти є здобувачами освіти та особами, які навчаються у закладах вищої освіти.

Частиною 2 статті 62 цього закону передбачено, що особи, які навчаються у закладах вищої освіти за денною формою навчання за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, мають право на отримання академічних та соціальних стипендій у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини 1 статті 53 Закону України «Про освіту» та статті 62 закону «Про вищу освіту»  особи, які навчаються у закладах вищої освіти, мають право на трудову діяльність у позанавчальний час.

Порядок підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах) затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 № 261.

Пунктом 14 зазначеного Порядку передбачено, що докторанти користуються правами здобувачів вищої освіти, визначеними Законом України «Про вищу освіту». З метою належного проведення наукових досліджень докторанти також мають право на трудову діяльність у позанавчальний час відповідно до законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать, зокрема, особи, які навчаються за денною формою у вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Пунктом 7 частини 1 статті 1 цього закону поняття зайнятості визначено як не заборонену законодавством діяльність осіб з метою одержання заробітної плати. Згідно з частиною 3 статті 3 закону зайнятість населення забезпечується шляхом встановлення відносин, що регламентуються трудовими договорами (контрактами).

При цьому робота докторанта не є сумісництвом, оскільки сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж підприємстві, в установі, організації (пункт 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Мінпраці, Мін’юсту і Мінфіну від 28.06.93 № 43).

Аналогічна позиція визначена у постанові Верховного Суду України від 24.12.99 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці». Згідно з частиною третьою пункту 14 зазначеної постанови робота за трудовим договором осіб, які поєднують її з денною формою навчання, не є сумісництвом і оплачується на загальних підставах.

Висновки про те, що для осіб, які поєднують навчання з роботою, їх трудова діяльність є основним місцем роботи, а не сумісництвом, а тому передбачає ведення трудових книжок відповідно до загального порядку, викладені також у роз’ясненнях Міністерства праці та соціальної політики від 26.10.2005 № 09-503 та від 12.03.2007 № 66/06/186-07, Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю від 20.08.2003 № 013-1229-22.

Стосовно обсягу та змісту роботи, яку може здійснювати науково-педагогічний працівник за основним місцем роботи, який навчається в докторантурі, то нормативними актами не передбачено будь-яких обмежень щодо діяльності такого науково-педагогічного працівника порівняно з іншими науково-педагогічними працівниками.

Зокрема стосовно керівництва аспірантами, то відповідно до пункту 24 вищезгаданого Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 № 261, науковий керівник, який має ступінь доктора філософії, може здійснювати одночасне наукове керівництво роботою над дисертаціями, як правило, не більше трьох здобувачів наукового ступеня доктора філософії.

На здійснення наукового керівництва роботою над дисертацією одного аспіранта науковому керівникові відводиться щороку 50 академічних годин навчального навантаження.

Вчена рада закладу вищої освіти з урахуванням потреб аспіранта та ефективності роботи наукового керівника з підготовки докторів філософії може відвести більшу кількість годин навчального навантаження керівникові з їх оплатою за рахунок коштів спеціального фонду закладу вищої освіти (наукової установи).