Весною сій – восени збереш

  Співай же за мною

Про те, як весною

Усе відживається знов,

Про квіти весняні

І речі кохані,

Про першу весняну любов

(Леся Українка)

Весна – пора року, коли природа оживає та розквітає у всій своїй красі! Весну часто називають  улюбленою порою, адже після зимових холодів природа починає пробуджуватися, дні стають довшими, а сонечко – сильніше гріє землю.

За народним календарем, весна – це початок господарського, а в середні віки й календарного року; пора багата віруваннями, ритуалами, гаданнями, прикметами. Весна – торжество на честь богині життя Лади та її доньки – богині кохання Лелі.

У казках народ створив чудовий образ цієї пори року у вигляді гарної молодої дівчини з вінком квітів на голові. Дівчина-весна – бажана і довгождана гостя, її закликають піснями-веснянками, радо зустрічають діти. Люди стежили за появою перших вістунів весни – байбака, щуки, гоголя, журавлів, граків, жайворонків, ремеза, ластівки. Весна – пора молодого кохання та парування. Діти носять у руках зроблену в дерева ластівку, ходять з нею від хати до хати і прославляють прийдешню весну.

Весна асоціюється з радістю, здійсненням бажань, добрими сподіваннями. Серед дарів весни, на які сподіваються, її закликаючи, «малим дітям побіганнячко», «красним дівонькам на співаннячко», «а господарям на робітячко» (бо «весна ледачого не любить», «весняний день рік кормить (годує)», «проспиш весною – заплачеш зимою», словом, «весна кличе в поле»).

Весна супроводжується веселощами, співом (хороводами), танцями, тому кажуть: «Як розвернеться на весну лист, то підемо всі у свист» (танцювати, співати, веселитися), бо «раз весна красна» (тобто «раз на рік буває»). Весна символізує молодість, коли кажуть: «Весною сій – восени збереш» (тобто «замолоду працюй, щоб забезпечити свою старість»).

Напередодні Святого Юрія весну уособлює найгарніша з дівчат, Ляля або Леля, що одягає на себе білу вишиту сорочку, кладе на голову вінок із весняних квітів, оперізується «зеленим» поясом з трави і квітів і роздає дівчатам дари-вінки, що вістять весілля.

Починається цикл весняних свят (від старовинного Нового року 1 березня до Зелених свят). Найбільше свят припадає на Великий піст. Із цією порою року пов’язано ряд народних прикмет: «добрий рік по весні видно», «рання весна з багатою водою до ранньої зими», «холодна весна – для вівса, тепла – для гречки».

Весною колись починався козацький сезон: «А вже весна, а вже красна, із стріх вода крапле, молоденькому козаченькові мандрівочка пахне». На Гуцульщині весну звали Святим Юрієм, за іменем найбільшого святого цієї пори.

Прислів’я та приказки про весну

• Хоч зима й злиться, а весні підкориться.

• Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур.

• Осінь одного заморозить, а весна – двох.

• Одна ластівка не робить весни.

• Восени багач, а навесні прохач.

• Весна багата на квітки, а хліба в осені позичає.

• Весна ледачого не любить.

• Весною не посієш – восени не збереш.

• Весною все ожива, танцює і співа.

• У весняну погоду і смутний веселим буває.

• У чужій стороні й весна негарна.

• Материн гнів, як весняний сніг: рясно випаде, та скоро розтане.

• Кохання молодого – весняний лід.

• Дівочі сльози – як весняний дощ.

• Весняне сонце, як дівчини серце.

За матеріалами – Інституту мовознавства імені O.O. Потебні НАН України