Щодо встановлення працівнику випробування при прийнятті на роботу

Правовідносини, пов’язані із встановленням працівнику випробування при прийнятті на роботу, врегульовано статтями 26 – 28 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП).

Відповідно до ст. 26 КЗпП при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається.

Для встановлення випробування працівнику необхідна його згода. Відсутність такої згоди може кваліфікуватися як порушення законодавства про працю. Якщо працівник не погоджується з пропозицією роботодавця на встановлення випробування, трудовий договір не укладається взагалі або укладається без застосування випробування у випадку зацікавленості роботодавця у цьому працівникові, оскільки встановлення випробування не є обов'язковим, а може бути обумовлене угодою сторін.

Встановлення випробування працівнику має бути належним чином оформлено. Про умову про встановлення випробування при прийнятті на роботу зазначається у заяві працівника або трудовому договору (при укладенні його в письмовій формі), а також в наказі про прийняття на роботу.

Відсутність такої умови у наказі дає підстави вважати, що працівника прийнято на роботу без випробування.

У випадку відсутності письмового трудового договору з працівником або заяви працівника, що містять умову про встановлення випробування, сам факт письмового ознайомлення працівника з наказом (в якому міститься умова про випробування) не буде засвідчувати згоду працівника на встановлення випробування.

Відмова працівника від встановлення випробування (відсутність відповідної заяви працівника) може бути підставою для відмови в прийнятті на роботу.

Запис до трудової книжки працівника про прийняття на роботу робиться із дотриманням правил, встановлених Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Мінпраці, Мін'юсту, Мінсоцзахисту від 29.07.93 р. № 58.

Строк випробування при прийнятті на роботу не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації, – шести місяців (ч.1 ст. 27 КЗпП). Перелік таких випадків законодавством не визначено, тому визначальним буде характер виконуваної роботи, що унеможливлює здійснення оцінки відповідності працівника роботі, яка йому доручається, протягом трьох місяців.

При прийнятті на роботу робітників строк випробування не може перевищувати одного місяця. При визначенні поняття «робітник» варто керуватися положеннями Класифікатора професій ДК 003:2010.

Перелік документів, які працівники зобов’язані подати при прийнятті на роботу (у тому числі з умовою випробування) визначений у статті 24 КЗпП, зокрема: паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, – також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Якщо працівник в період випробування був відсутній на роботі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або з інших поважних причин, строк випробування може бути продовжено на відповідну кількість днів, протягом яких він був відсутній.

Статтею 26 КЗпП України визначено перелік осіб, яким не встановлюється випробування, зокрема:
– особам, які не досягли вісімнадцяти років;
– молодим робітникам і спеціалістам після закінчення професійних навчально-виховних закладів та вищих навчальних закладів;
– особам, звільненим у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби;
– інвалідам, направленим на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи.

Випробування не встановлюється також при прийнятті на роботу в іншу місцевість і при переведенні на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, а також в інших випадках якщо це передбачено законодавством.

У період випробування на працівника поширюються всі вимоги і гарантії законодавства про працю, передбачені для працівників підприємства, у тому числі з оплати праці.

Якщо протягом строку випробування встановлено невідповідність працівника роботі, на яку його прийнято, власник або уповноважений ним орган протягом цього строку вправі розірвати трудовий договір на підставі статті 28 КЗпП України з формулюванням «за результатами випробування».

Про особливості звільнення деяких категорій працівників (вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років тощо) зазначено в листі Міністерства соціальної політики України від 04.04.2012р. № 54/06/187-12.

Розірвання трудового договору з цих підстав може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому главою ХV КЗпП «Індивідуальні трудові спори».

Коли строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, то він вважається таким, що витримав випробування, і наступне розірвання трудового договору допускається лише на загальних підставах.

Юридичний відділ ЦК Профспілки