Звільнення за власним бажанням у період хвороби

Право працівника за власним бажанням розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні, передбачено статтею 38 Кодексу законів про працю України (КЗпП України).

Обмеження щодо звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності, передбачене статтею 40 КЗпП, стосується тільки випадків звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті).

Тобто чинним законодавством не передбачено заборони на звільнення працівника за власним бажанням в період його тимчасової непрацездатності.

При цьому потрібно зважати, що звільнення працівника за власним бажанням, який захворів в період роботи, не позбавляє його права на оплату листка непрацездатності.

Відповідно до абзацу ІІ частини першої статті 4 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» право на матеріальне забезпечення у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності виникає з настанням непрацездатності в період роботи, включаючи і час випробування і день звільнення.

Абзацом першим частини другої статті 35 названого Закону визначено, що допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Такий Порядок оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві за рахунок підприємства, установи, організації, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 6.05.2001 р. № 439 (зі змінами).

Відділ соціальних питань і охорони праці