Вечір пам’яті заслуженого вчителя

На початку листопада 2006 у Звенигородському районному Будинку культури за сприяння райкому Профспілки працівників освіти і науки України, районного методичного кабінету, методичного об’єднання учителів української мови відбувся вечір пам’яті заслуженого учителя України Любові Михайлівни Білозерської.

З дитинства її душа черпала мудрість з батьківських долонь, заряджалась енергетикою священної землі, купалася в суцвітті рідної мови.

Залюблена у своє рідне село Стецівку, у його людей, у задушевну пісню, у красу мальовничої природи, у все суще навколишнього світу – вона ставала окриленою до творчих злетів, духовного самоствердження, до благих діянь.

Любов Михайлівна понад 40 років працювала в Стецівській школі вчителем української мови та літератури, заступником директора з виховної роботи, а з 1992 по 2013 рік директором закладу.

Л.М. Білозерська викладала так, щоб навчальний предмет сприймався учнями як хвилюючі сторінки людських діянь, набутки розуму, щоб хвилювала і викликала гордість історія Батьківщини. Забезпечуючи високий рівень навчання і виховання, вона завжди була в пошуках нових засобів і прийомів прищеплення школярам любові до навчання. Її учні-активісти і переможці районних та обласних олімпіад, чимало з них, маючи відмінні знання з української мови та літератури, стали студентами філологічних факультетів вузів України, чимало її колишніх учнів працюють викладачами, журналістами, займають керівні посади.

Заснована Любов Михайлівною у 1988 році Мала академія народних мистецтв стала  універсальним інструментом, який сприяв відновленню втрачених зв’язків між поколіннями, золотими ниточками мудрості народної зшивав колись обрубані національні корені,  кожен захід або урок перетворювався в захоплюючий пошук істини.

Любов Михайлівна, як працьовита, творча, неординарна людина об’єднала навколо себе багато помічників та однодумців і створила систему виховання підростаючого покоління на засадах етнопедагогіки, через відродження народних традицій, звичаїв, обрядів, опанування  видами народних ремесел, духовне забезпечення особистості.

За наукою до Малої академії приїздили художники і поети, науковці і вчителі шкіл району, області, країни.

Про Стецівську Малу академію писала районна, обласна та центральна преса. Тарасова світлиця, етнографічний музей, з любов’ю створеній учителями, учнями та їхніми батьками стали справжніми осередками народознавчої культури, центрами виховної роботи для школи та села.

Любов Михайлівна  була активним учасником фольклорного колективу «Співуча левада» та хору «Родина», які є дипломантами та лауреатами численних Міжнародних та Всеукраїнських фольклорних фестивалів, свят рідної мови, конкурсів кобзарського мистецтва, фестивалів дитячих ігор та забав, їх виступи відзнято на відео- та кіноплівку, «Укркінохронікою» створено кінофільм «Українське весілля за стецівським звичаєм».

Вона кохалася в народній пісні, віршах, і, керуючи гуртком «Пролісок», прищеплювала своїм вихованцям уміння серцем відчувати мелодійність нашої мови.

Дякуючи її поетичному таланту у світ  вийшло три збірки поезій авторки: «Хвала сонцю», «З молитвою про Україну», «Пора розплаканих дощів». 

Любов Михайлівна неодноразово обиралася депутатом районної ради, заступником голови депутатської комісії з питань освіти, молоді і спорту, членом Черкаського  обкому Профспілки працівників освіти і науки України

 За сумлінну працю була нагороджена чисельними відзнаками, стала заслуженим учителем України, відмінником освіти України, лауреатом премії Черкаської обласної організації Профспілки працівників освіти і науки України імені Народного Учителя Олександра Антоновича Захаренка. Двічі була делегована на з’їзди освітян України. Її ім’я занесено в Золоту Книгу історії України.

Щоб вшанувати світлу пам'ять Любові Михайлівни Білозерської, педагога, справжнього патріота України, талановитої поетеси, щедрої душею жінки, люблячої матері, берегині духовних і моральних цінностей, зібралися освітяни, ветерани педагогічної праці, її колеги, митці, друзі. учні, громадськість і найближчі – родина. На заході були присутні представники з сусіднього Тальнівського району.

Хвилиною скорботного мовчання вшанували присутні пам’ять Любові Михайлівни Білозерської.

Ведучі вечора Т.І. Поєдинок – керівник гуртків та Г.В. Ткаченко – методист Звенигородського центру дитячої та юнацької творчості, позаштатний кореспондент газети обласної організації Профспілки «Голос Профспілки» розповіли про життєвий та творчий шлях Педагога, Творця, Жінки-берегині.

Відкрила вечір О.В. Фещенко – заслужений працівник освіти України, член обкому Профспілки, голова  обласної організації Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка.

З промовою до присутніх звернулися Т. А.Пальтова – член обкому Профспілки, голова обласної ради ветеранів педагогічної праці, член президії обкому, голова Тальнівської районної організації Профспілки Л. М. Нестругіна.

Своїми спогадами про Л.М. Білозерську - колегу, подругу поділилися: Л. Д. Терещенко - заслужений працівник освіти України, директор Шевченківської спеціалізованої загальноосвітньої  школи-інтернат з поглибленим вивченням предметів гуманітарно-естетичного профілю; Р.М. Бойко – заслужений вчитель України;  учителі української мови та літератури М.П. Стаднійчук, Л. М.Шинкаренко, Л.І. Бевз, С.В. Савчук, Т.І. Васькевич, Г.Г. Недашківська; директор Пединівської школи Л.В. Гусинська, директор музею-садиби В’ячеслава Чорновола, поет В.В. Стрижиус.

Керівник районного літературно-мистецького об’єднання «Звенигора», член Національної спілки письменників України Л. Л. Солончук розповіла про творчість поетеси Л.М. Білозерської, про її працю над поетичними збірками, прочитала свої твори та в пам'ять про Любов Михайлівну виконала власну пісню «Колискова мамі».

Голова Звенигородського райкому Профспілки М. О. Бойко проінформувала присутніх, що з метою вшанування пам’яті Л. М. Білозерської встановлено на Стецівській загальноосвітній школі меморіальну дошку, у вересні нинішнього року запроваджено премію райкому Профспілки імені заслуженого учителя України Любові Михайлівни Білозерської. Першу премію та диплом лауреата вручено М. П. Лисенку – ветерану педагогічної праці Шевченківської спеціалізованої загальноосвітньої  школи-інтернат з поглибленим вивченням предметів гуманітарно-естетичного профілю.

Звучали поетичні твори Любові Михайлівни, її улюблені українські народні пісні. Л. М. Білозерська залишила на землі високий духовний спадок і вічну пам’ять про незгасну свічу її гарячого серця. Її життя, діяльність, творчість, ставлення до держави, до людей завжди будуть прикладом для нащадків. Її багатим досвідом зміцнюється українська освіта, формується інтелектуальна аура рідного народу.

Щемно звучала скрипка, наповнювалися сльозами очі присутніх, а на екрані демонструвалися світлини Любові Михайлівни Білозерської.

Її чарівний погляд випромінював світло, материнську ласку і тепло, а вуста ніби говорили «Ідіть, долаючи духовнії руїни і піднімайте з забуття перлини дорогі во славу України!».

Черкаський обком Профспілки