Сьогодні вшановують святого Андрія Первозваного

Пам’ять брата апостола Петра – Андрія Первозваного – вшановують 13 грудня християни, що живуть за юліанським календарем. Апостола Андрія українці вшановують по-особливому, оскільки саме його вважають тим, хто приніс християнство на «київські гори».

Згідно з переказами, вважається, що Андрій Первозваний проповідував у Причорноморських містах-колоніях, руїни яких і досі існують на Півдні України, зокрема в Херсонесі. Говорячи про проповідь апостола на «київських горах», посилаються на Нестора-літописця, який у «Повісті временних літ» наче процитував слова апостола Андрія до своїх учнів після того, як апостол заночував з ними на березі Дніпра під горами: «Чи бачите гори ці? На цих горах засяє благодать Божа, тут буде місто велике, і Бог збудує багато церков». І благословивши ці гори, як сказано далі, він піднявся на них і поставив хрест.

За словами літописця, це відбулося саме там, де сьогодні побудований Київ. А місце, де стоїть Андріївська церква – начебто саме та гора, на якій апостол Андрій поставив свого хреста. Тому церква була збудована саме там, незважаючи на досить складний ландшафт.

Щодо цих переказів, то їх не можна назвати доведеним історичним фактом, багато хто з дослідників, погоджуючись з тим, що апостол таки проповідував на Півдні України, відкидає, як недостовірну, інформацію про його проповідь «на київських горах». Проте вшанування апостола Андрія як першого, хто приніс християнство на територію Київської Русі, стало уже традиційним.

Незважаючи на те, що це християнський святий, обряди й традиції цього дня сягають дохристиянських часів. З усіх свят річного календарного циклу день Андрія Первозванного є одним із найтаємничніших, найцікавіших: цього дня вгадують майбутнє, влаштовують ритуали з калитою та інші ворожіння. Андрієва ніч допомагає незаміжнім дівчатам пізнати свою долю: чи доведеться ще рік дівувати, чи на щасливицю чекає вдале заміжжя.

У дохристиянські часи 13 грудня дівчата готували вечерю на святій воді. Потім брали миску з стравою, обгортали її рушником і йшли до воріт закликати Долю: «Доле, доле, де тя виглядати? Йди до нас вечеряти!» – примовляли, залізаючи на ворота або тин. І прислухалися: якщо озвався десь півень – це означало, що доля обізвалася, коли ж ні – значить доля не хоче чути дівочого голосу. І тоді дівчина благала: «Доле, доле, не опусти, прийди до мене, навісти!»

У християнські часи у народі день Андрія Первозванного, що припадає на 13 грудня, вважати найцікавішим з усього циклу передноворічних свят. Адже Андрій не традиційний святий, якого мало хто знав і бачив. Він залишив про себе документальні відомості.

Жінки у давнину на Андрія намагалися не пекти хліба, не шити і не прясти. Дівчата ж ворожили ще й у такий спосіб: виходили на вулицю, імітували сівбу льону чи то конопель і «волочили ниву» спідницями, примовляючи: «Я, святий Андрію, конопельки сію, дай же, Боже, знати, з ким їх буду брати!» За погодою на Андрія також стежили: «Якщо до цього дня сніг не випав, зима мала бути теплою і малосніжною, а як з’явився – довгою і холодною».


За матеріалами Інтернет-видань
1
13 грудня 2016
249

Схожі публікації


Догори