Профспілка відстояла право звільненого працівника на поновлення: судова практика

Профспілка відстояла право звільненого працівника на поновлення: судова практикаЛетичівський районний суд Хмельницької області визнав обґрунтованою відмову профспілкового комітету у наданні згоди на звільнення методиста по початкових класах районного методичного кабінету за п. 1 ст. 40 КЗпП України (у зв’язку з скороченням штату) та з цієї підстави поновив працівника на посаді.

Інтереси позивача – члена Профспілки у судовій справі представляв Сергій Козубняк, правовий інспектор праці Хмельницького обласного комітету Профспілки працівників освіти і науки України.

Приймаючи рішення суд застосував норми трудового законодавства, які передбачають надання переважного права на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці працівникам із більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Так, відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з підстави, вказаної у п. 1 допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч. 2).

Згідно п. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Згідно з частинами 1-3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

У п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року роз’яснено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Аналізуючи письмові докази суд прийшов до висновку, що районний відділ освіти не надав профспілковому комітету інформацію про категорію працівників, яких може стосуватися звільнення, не провів з профспілкою не пізніше як за 2 місяці до намічуваних звільнень спільні консультації щодо заходів по запобіганню звільненню працівників (ст. 49-4 КЗпП України, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).

У листі Міністерства соціальної політики України від 21.05.2012 № 80/06/187-12 «Про переважне право на залишення на роботі» роз’яснено, що законодавством не передбачені критерії і порядок визначення працівників із більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці. Для виявлення таких працівників роботодавцем робиться порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації працівників, у процесі якого, як правило, враховуються такі обставини: наявність відповідної освіти, післядипломної освіти, документів про підвищення кваліфікації, відсутність дисциплінарних стягнень, наявність заохочень за успіхи у роботі, отримання премій за виконання особливо важливих робіт, відсутність прогулів, відпусток без збереження заробітної плати, тривалого перебування на лікарняних листках, зауважень з боку адміністрації щодо строків і якості виконуваних завдань, обсяги виконуваних робіт тощо.

Суд встановив також, що звільнення позивача відбулося з порушенням вимог ст.ст. 2, 11 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», ст.ст. 1, 5 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», оскільки процедура скорочення відбулася з метою звільнення пенсіонерів за віком.

 

 Завантажити рішення суду rishennia_cydy_ponovlennia.doc [152,5 Kb] (Скачувань: 112)
Переглянути документ онлайн 

Юридичний відділ ЦК Профспілки

Схожі публікації


Догори