У Закон «Про вищу освіту» має бути закладена соціальна безпека

На цьому наголошував під час свого виступу на засіданні Ради ректорів Київського регіону голова Київської міської організації Профспілки працівників освіти і науки України Олександр Яцунь.

Зустріч ректорів вищих шкіл відбулася 1 лютого 2012 року в Національному технічному університетів України "Київський політехнічний інститут" за участю голови Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти Максима Луцького та заступника міністра освіти і науки, молоді та спорту Петра Куликова.

«Основні засади закону мають бути спрямовані на зростання якості знань випускників українських вишів, на економічне благополуччя народу та конкурентоспроможність наших фахівців усіх напрямів на міжнародному рівні, – констатував Олександр Яцунь. – Ми погоджуємося з думкою соціальних партнерів щодо нагальності прийняття закону, однак найголовніше, щоб в ньому було закладено захист прав і соціальних гарантій педагогічних колективів і студентства».

Голова КМОППОіНУ зупинився на питаннях оплати праці та пенсійного забезпечення освітян. За статтею 57 діючого закону, що має дублюватися і в законі «Про вищу освіту», викладач ВНЗ повинен отримувати заробітну плату, вдвічі більшу ніж середня по промисловості. Проте унаслідок «замороження» ЄТС на сьогодні доцент вишу тільки на посадовому окладі втрачає 1200 грн щомісяця.

Олександр Яцунь не оминув і проблеми матеріально-технічного стану вищих навчальних закладів. Кошти, які заробляють вищі школи, йдуть на погашення комунальних платежів, виплату заробітних плат, а студмістечка, санаторії-профілакторії, студентські бази відпочинку знаходяться на грані виживання. І це в той час, як кожен сьомий студент стоїть на обліку в студентських поліклініках із одним-двома хронічними захворюваннями. Тому розширення автономії – це одне з пріоритетних питань.

Також на профспілковому контролі – процес злиття та поглинання вишів, оскільки це призводить до звільнення педагогічних працівників і персоналу закладів освіти. Нині досліджується ситуація в Кривому Розі, де було здійснене злиття трьох вищих навчальних закладів. Тому ми закликаємо комітет ВРУ з питань науки і освіти, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України вжити належних заходів, щоб ці процеси були соціально безпечними, а чиновники – соціально відповідальними за тих носіїв знань, які працюють у вишах.

Окрім того, жоден із представлених законопроектів «Про вищу освіту» не визначає чітко місце і роль профспілок у життєдіяльності ВНЗ, однак саме вони стоять на варті соціальної справедливості. Ця українська традиція має бути закріплена і в правовому полі.

Тож, профспілкова позиція є такою:

• розмороження Єдиної тарифної сітки;

• пріоритет якості освіти і автономія ВНЗ;

• стипендіальне забезпечення на рівні прожиткового мінімуму;

• втілення програм по утриманню і модернізації студентських гуртожитків;

• відродження санаторіїв-профілакторіїв та баз відпочинку вишів, що нині знаходяться на грані виживання;

• збереження здоров'я педагогічних працівників і студентів, розвиток активного відпочинку молоді;

• закріплення права профкомів на функціонування у ВНЗ як дієвих організацій, які стоять на захисті інтересів освітян і студентства.

Голова Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти Максим Луцький погоджується з пропозиціями щодо підвищення стипендій до прожиткового мінімуму і вважає, що це є необхідною соціальною гарантією. Під час засідання Максим Георгійович висловив власне бачення ситуації: «У Верховній Раді на сьогоднішній день зареєстровано три проекти законів «Про вищу освіту». Перший був поданий Кабінетом Міністрів України 28 грудня. 30 грудня 2011-го був зареєстрований проект, внесений народними депутатами Арсенієм Яценюком та Лесею Оробець, а вже 6 січня 2012 року свій варіант проекту закону подав народний депутат Юрій Мірошниченко. Подібна активність свідчить про те, що час для освітньої реформи дійсно настав. Я розумію, що спірних питань нам не уникнути, адже скільки людей, стільки й думок, але коли йдеться про інтереси держави, а освіта – це, безперечно, національний інтерес держави, то власні амбіції мають відходити на другий план. Моя позиція з цього питання чітка і зрозуміла.
Головне – це якість освіти. Саме вона має бути пріоритетом за будь-яких умов, і саме на підвищення якості освіти мають бути спрямовані всі наші кроки та рішення».

Голова робочої групи з опрацювання пропозицій до законопроекту "Про вищу освіту" (реєстр. № 9655 від 28.12.2011 р., внесений Кабінетом Міністрів України) Михайло Згуровський поінформував: «На виконання доручення Прем’єр-міністра України Миколи Азарова, оперативна робоча група від НТУУ «КПІ» зібрала майже 2 тис. пропозицій від більше ніж 60 установ, організацій, представників громадськості до даного проекту».

На думку Михайла Згуровського, вища освіта формує людський капітал держави і тому відповідає за суспільний розвиток, який цим людським капіталом здійснюється. Саме від рівня освіти і професійних компетенцій людей залежить, на які перетворення країна здатна. Тому цілі і завдання розвитку країни мають бути тісно пов’язані з цілями і завданнями вищої освіти. З цієї відправної позиції має виходити закон про вищу освіту, який забезпечує її реформу, пов’язану з суспільними перетвореннями на певному відрізку часу.

Голова робочої групи під час виступу виокремив пріоритетні засади, на яких має базуватися закон "Про вищу освіту".

По-перше. Закон має бути таким інструментом, який би забезпечив стабільний розвиток економіки і суспільства за рахунок об’єднання зусиль освіти, науки, бізнесу та влади. Для цього в законі мають бути не декларативні формулювання, а конкретні мотиваційні механізми співпраці зазначених структур.

По-друге. Потрібно віднайти баланс між автономією і відповідальністю вишу за свою роботу. З одного боку університет не може бути нікому не підзвітний, а з іншої – на стільки самостійний, аби мати можливість вільно висловлювати свою позицію. Міжнародний досвід свідчить про те, що університети – це центри незалежної думки, які продукують істину, рекомендації з найважливіших проблем держави (подолання економічної кризи, питання енергозбереження, екологічної безпеки тощо), які першочергово беруться до уваги при прийнятті рішень на найвищих щаблях влади. Як віднайти баланс? Один із виходів, це підняття ролі громадських організацій.

По-третє. Наука і інновації. Освіта, наука, бізнес і влада мають спільно працювати на зростання економіки. Тож треба закласти позиції, які б задовольнили чотири групи учасників. Наприклад, щільно пов’язати ринок праці і освіту.
По-четверте. Молодь і соціальні питання. Капіталовкладення в молодь це робота на перспективу, тому варто поліпшити соціальний захист студентської молоді.

За матеріалами Київської міської організації Профспілки