Українці відзначать свято Водохреща

Водохреща або Ордана, Йордана, Богоявлення – третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке православні та греко-католицькі християни відзначають уже 6 січня. Із Хрещенням Господнім пов'язують хрещення в Йордані Христа. 

Коли Ісус Христос досяг 30-річного віку, він прийняв хрещення від Івана Хрестителя в річці Йордані. Зайшовши на берег – з небес почувся голос Бога-Отця, який назвав Ісуса своїм Сином. І на нього зійшов Святий Дух в образі голуба. Звідси ще одна назва свята – Богоявлення. 

Православні та греко-католики вважають, що саме це свято засвідчує таїнство Святої Трійці. Адже в цей день, за християнським вченням, з'явився Бог у трьох іпостасях: Бог Отець – в голосі, Син Божий – у плоті, Дух Святий – у вигляді голуба.

Вважається, що на Водохреща, з опівночі до опівночі, вода набуває цілющих властивостей і зберігає їх протягом року, лікуючи тілесні й духовні хвороби. На Водохреща обов’язково ходили до церкви. Зранку відтепер уже 6 січня люди ходять до церкви святити воду. Цією свяченою водою починається трапеза, нею ж кожний господар кропить усіх членів сім’ї, хату, інші будівлі, криниці.

Після водосвяття всі люди поверталися до своїх хат...Традиція пити водохресну воду, вмиватися нею і обмивати дітей зберігається і сьогодні. 

Набрати води на свято і зберігати її вдома протягом року, аж до наступного січня – річ звичайна для більшості віруючих сьогодні. Зберігають її, як і колись, у скляному посуді, біля ікон, якщо такі є у домі. 

Наступного, після Водохреща, дня люди справляли «посвятки» – тобто переходили до звичайного трудового ритму, та відзначали свято Івана Хрестителя. 

Колись господині діставали свої починки (полотно, нитки), які перед Різдвом ховалися подалі від гріха, «щоб лихий ниток не плутав». І все ж, на Предтечу хоч люди й готувалися до господарських справ, важливу роботу не розпочинали. Це був, свого роду, ритуальний перехід, а тому й казали: «Прийшов Предтеча і забрав свята на плечі».