Права профспілок при вирішенні питань про звільнення працівників за ініціативою власника або уповноваженого ним органу

Права та гарантії діяльності професійних спілок в Україні визначені спеціальним нормативним актом – Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15.09.99р. № 1045-XIV (далі – Закон № 1045).

Відповідно до статті 2 цього Закону профспілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки. Значну роль у захисті трудових прав найманих працівників відіграють первинні профспілкові організації та їх виборні органи. Це, зазвичай, профспілкові комітети, які обираються та діють безпосередньо на підприємстві, установі, організації.

Статутом профспілки може передбачатися, що за певних умов, зокрема, при невеликій кількості членів, свої повноваження вона може здійснювати через уповноваженого профспілкового представника.

Основні повноваження виборного органу первинної профспілкової організації (ППО) на підприємстві, установі, організації закріплені в статті 38 Закону № 1045. Права профспілок щодо захисту трудових прав найманих працівників детальніше викладені у відповідних нормах законодавства про працю.
У частині першій статті 43 КЗпП наведено перелік підстав, за яких розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця може бути проведене лише за попередньою згодою виборного органу ППО, членом якої є працівник.

Зокрема, це такі підстави:

– зміни в організації виробництва і праці, в тому числі реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП);

– виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці (п. 2 ст. 40 КЗпП);

– систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення (п. 3 ст. 40 КЗпП);
– прогул (в тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (п. 4 ст. 40 КЗпП);

– нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності (п. 5 ст. 40 КЗпП);

– поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння (п. 7 ст. 40 КЗпП);

– вчинення винних дій працівником, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (п. 2 ст. 41 КЗпП);

– вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи (п. 3 ст. 41 КЗпП).

Порядок надання згоди на розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу встановлено статтею 39 Закону № 1045 і статтею 43 КЗпП.

Для одержання згоди на розірвання з працівником трудового договору власник або уповноважений ним орган має внести до виборного органу ППО, членом якої є працівник, відповідне обґрунтоване письмове подання. Виборний орган профспілки розглядає це подання у п’ятнадцятиденний строк у присутності працівника, на якого воно внесене. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд подання відкладається до наступного засідання у межах п’ятнадцятиденного строку. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

У разі якщо виборний орган ППО не утворюється, згоду на розірвання трудового договору надає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів профспілки згідно із статутом.

Виборний орган ППО повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення письмово у триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору.

Рішення виборного органу ППО (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу ППО (профспілкового представника).

Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Якщо розірвання трудового договору з працівником проведено без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.

Випадки розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу ППО (профспілкового представника), визначені статтею 43-1 КЗпП, зокрема:

• ліквідація підприємства, установи, організації;

• незадовільний результат випробування, обумовленого при прийнятті на роботу;

• звільнення з суміщуваної роботи у зв'язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, а також у зв'язку з обмеженнями на роботу за сумісництвом, передбаченими законодавством;

• поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;

• звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації;

• звільнення з підприємства, установи, організації, де немає первинної профспілкової організації;

• звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також службових осіб органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службових осіб центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян;

• звільнення працівника, який вчинив за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібне) майна власника, встановлене вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.

Юридичний відділ ЦК Профспілки