Конституційний Суд України надав офіційне тлумачення окремих положень Цивільного процесуального кодексу України

22 квітня 2014 року Конституційний Суд України прийняв рішення за № 4-рп/2014 щодо офіційного тлумачення окремих положень Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК), згідно з яким ухвали суду першої інстанції про відмову у внесенні виправлень у рішення підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.

Необхідність у офіційному тлумаченні названих положень зумовлена неоднозначним застосуванням судами загальної юрисдикції положення п. 10 ч. 1 ст. 293 Кодексу: в одних випадках суди приймали до розгляду скарги на ухвали суду першої інстанції про відмову у внесенні виправлень у рішення, зазначаючи, що ці ухвали можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, а в інших – відмовляли в такому розгляді виходячи з того, що вказані ухвали не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, а заперечення на них включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Основною особливістю ухвал суду першої інстанції щодо внесення виправлень у рішення або відмови у внесенні виправлень є те, що суд може постановити їх у будь-який час, зокрема й після набрання рішенням законної сили. За цих умов такі ухвали суду першої інстанції ф актично не можуть бути оскаржені разом із рішенням суду. А це, у свою чергу, обмежує право на судовий захист.

Конституційний Суд України також звернув увагу на те, що відсутність можливості апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції про відмову у внесенні виправлень у рішення окремо від рішення суду у випадку, якщо наявні у тексті судового рішення неточності (арифметичні помилки чи описки) стосуються істотних обставин, може ускладнити або навіть унеможливити виконання судового рішення, що є завершальною стадією судового розгляду справи.

Натомість, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом, адже відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду.

Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що можливість апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції про відмову у внесенні виправлень у рішення в такому самому порядку, як і ухвал щодо внесення виправлень у рішення, узгоджується зі справедливістю як складовою принципу верховенства права та визначеними в частині третій статті 129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема рівністю усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на викладене Конституційний Суд України вирішив, що положення п. 10 ч. 1 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України у взаємозв'язку з положеннями п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ч. 2 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України необхідно розуміти так, що апеляційному оскарженню окремо від рішення суду підлягають ухвали суду першої інстанції як про внесення виправлень у рішення, так і про відмову у внесенні виправлень у рішення.

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Юридичний відділ ЦК Профспілки