Соціальний захист одиноких матерів – обов’язок держави, гарантований Конституцією України

Соціальний захист одиноких матерів – обов’язок держави, гарантований Конституцією УкраїниЛюдина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Громадяни мають право на соціальний захист у випадках, передбачених законом. Соціальні виплати та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (статті 3,  46 Конституції України).

Конституція України гарантує правовий захист, матеріальну і моральну підтримку материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям (стаття 24 Конституції України).

Законодавством України передбачені пільги та різні гарантії для одиноких матерів.

Поняття «одинока мати» визначається чинним законодавством України по різному, і застосовується в залежності від того, на які правовідносини воно поширюється.

Перш за все, гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім’ї, її доходів та віку дітей встановлено Законом України від 24.11.1992 № 2811-ХІІ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми». Відповідно до цього Закону призначається такий вид державної допомоги сім’ям з дітьми як, зокрема, допомога на дітей одиноким матерям.

Так, право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновителі, якщо у свідоцтві про народження дитини (рішенні про усиновлення дитини) відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку державним органом реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновителя) дитини (стаття 18-1 Закону № 2811).

Крім того, право на таку допомогу має мати (батько) дітей у разі смерті одного з батьків, які не одержують на них пенсію в разі втрати годувальника або соціальну пенсію.

У разі якщо одинока мати, одинокий усиновлювач, мати (батько) у разі смерті одного з батьків зареєстрували   шлюб, то за ними зберігається право на отримання допомоги на дітей, які народилися чи були усиновлені до шлюбу, якщо такі діти  не  були  усиновлені чоловіком (дружиною).

Разом з цим, жінка, яка має дітей від особи, з якою вона не перебувала і не перебуває в зареєстрованому шлюбі, але з якою вона веде спільне господарство, разом проживає і виховує дітей, не буде мати права на одержання допомоги, встановленої на дітей одиноким матерям. При реєстрації цією жінкою шлюбу з особою, від якої вона має дітей, допомога на дітей, народжених від цієї особи, не призначається.

Допомога на дітей одиноким матерям призначається за наявності витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження  дитини,  виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану, або довідки про народження, виданої виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини.

Допомога на дітей одиноким матерям призначається незалежно від одержання на дітей інших видів допомоги.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми визначений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1751.

Пунктом 35 Порядку встановлено, що для призначення допомоги на дітей одиноким матерям до органу соціального захисту населення подаються такі документи:

1) заява про призначення допомоги, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики;

2) витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини або довідка про народження, видана виконавчим органом сільської, селищної, міської рад, із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини;

3) копія свідоцтва про народження дитини;

4) довідка про проживання дитини з матір’ю, видана за місцем проживання сім'ї. У разі, коли дитина навчається за межами населеного пункту, в якому проживає мати, і не перебуває на повному державному утриманні, замість довідки про проживання дитини з матір'ю подається довідка з місця проживання матері та довідка з місця проживання (навчання) дитини.

Усиновлювачі подають також копію рішення про усиновлення.

Якщо діти навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах I - IV рівня акредитації, виплата допомоги на дітей одиноким матерям продовжується на підставі довідки навчального закладу - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років.

Допомога на дітей одиноким матерям надається у розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців (ст. 18-3 Закону № 2811 (у редакції з 1.01.2016).

Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» (стаття 7) прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць затверджено для дітей віком до 6 років в розмірі: з 1 січня – 1167 гривень, з 1 травня – 1228 гривень, з 1 грудня – 1313 гривень; для дітей віком від 6 до 18 років в розмірі: з 1 січня – 1455 гривень, з 1 травня – 1531 гривня, з 1 грудня – 1637 гривень.

Методика обчислення сукупного доходу сім’ї для всіх видів соціальної допомоги, згідно з якою визначається середньомісячний дохід сім’ї,

Середньомісячний сукупний дохід сім’ї визначається згідно з Методикою обчислення сукупного доходу сім’ї для всіх видів соціальної допомоги,  затвердженої наказом Мінпраці, Мінекономіки, Мінфіну, Мінмолодьспорту, Держкомстату від 15.11.2011 № 486/202/524/455/3370.

Таким чином, визначене Законом № 2811 поняття «одинока мати» застосовується лише для призначення державної допомоги на дітей одиноким матерям відповідно до норм цього Закону і не поширюється на трудові правовідносини. Трудове законодавство передбачає додаткові гарантії при прийнятті на роботу та звільненні одиноких матерів, наданні відпусток.

Так, згідно із ст. 184 КЗпП України забороняється відмовляти одиноким матерям (за наявністю в неї дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда) у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату.

При відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок власник або уповноважений ним орган зобов’язані повідомляти їм причини відмови у письмовій формі. Відмова у прийнятті на роботу може бути оскаржено у судовому порядку.

Звільнення одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням. Обов’язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про відпустки» одинокій матері надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів.

Визначення поняття «одинокої матері» міститься у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6.11.1992 р. № 9. Згідно з пунктом 9 цієї постанови одинокою матір’ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує й утримує дитину сама.

За цим визначенням для визнання «іншої жінки» одинокою необхідно дві ознаки: вона і виховує дитину, і сама її утримує. Участь батька або інших осіб в утриманні дитини не позбавляє матері статусу одинокої.

Таким чином до категорії одинокої матері відносяться: жінка, яка не перебуває у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдова; жінка, яка виховує дитину без батька (в тому числі й розлучена жінка, яка виховує дитину без батька, незважаючи на факт отримання аліментів, і жінка, яка вийшла заміж, але її дитина новим чоловіком не усиновлена).

Чинне законодавство не містить конкретного переліку документів, які слід надати розлученій жінці, яка виховує дитину без батька, для отримання додаткової соціальної відпустки.

Для підтвердження права на зазначену відпустку в цьому випадку роботодавцю може бути наданий будь-який офіційно складений, оформлений та засвідчений в установленому порядку документ, у якому з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини, наприклад: рішення суду про позбавлення відповідача батьківських прав; ухвала суду або постанова слідчого про розшук відповідача у справі за позовом про стягнення аліментів; акт, складений соціально-побутовою комісією, створеною первинною профспілковою організацією чи будь-якою іншою комісією, утвореною на підприємстві, в установі, організації, або акт дослідження комітетом самоорганізації населення, в якому зі слів сусідів (за наявності їх підписів у акті) підтверджується факт відсутності участі батька у вихованні дитини; довідка зі школи (садочку) про те, що батько не бере участі у вихованні дитини (не спілкується з вчителями, не забирає дитину додому, не бере участі в батьківських зборах) тощо.

 

Завантажити документи nakaz_msp-486.pdf [203,96 Kb] (Скачувань: 54)
Переглянути документ онлайнpost_kmu-1751.pdf [262,85 Kb] (Скачувань: 35)
Переглянути документ онлайнzakon_2811.pdf [202,87 Kb] (Скачувань: 39)
Переглянути документ онлайн

 

Юридичний відділ ЦК Профспілки

 

Схожі публікації


Догори