Рівна оплата за працю рівної цінності – для всіх і всюди

18 вересня відзначається Міжнародний день рівної оплати праці. Цього дня Міжнародна організація праці вкотре наголошує на фундаментальному принципі: праця рівної цінності має оплачуватися однаково – без дискримінації за ознакою статі.

Йдеться не лише про однакову оплату за виконання тієї самої роботи. Принцип рівної оплати поширюється також на різні види праці, якщо їхня цінність є однаковою. Для її визначення мають застосовуватися об’єктивні, гендерно нейтральні критерії – зокрема рівень кваліфікації, навички, зусилля, відповідальність і умови праці.

Розрив в оплаті праці залишається проблемою

Попри міжнародні зобов’язання та поступ у сфері трудових прав, жінки в усьому світі в середньому заробляють менше за чоловіків. За інформацією МОП, глобальний гендерний розрив в оплаті праці становить приблизно 20%.

На рівень оплати впливають не лише відмінності в посадах чи тривалості робочого часу. Серед причин нерівності – професійна сегрегація, коли жінки частіше працюють у менш оплачуваних сферах, обмежений доступ до керівних посад, нерівний розподіл домашньої та доглядової роботи, а також дискримінаційні практики під час працевлаштування й кар’єрного просування.

Що потрібно для рівної оплати

МОП наголошує на важливості комплексних рішень, серед яких:

• прозорі системи оплати праці;
• об’єктивна оцінка посад і трудових функцій;
• недопущення дискримінації під час прийняття на роботу та просування по службі;
• розширення охоплення колективними переговорами;
• посилення трудового законодавства та механізмів його виконання;
• поєднання професійних і сімейних обов’язків;
• активна участь працівників, роботодавців і держави у соціальному діалозі.

Участь України в міжнародній ініціативі «Партнерство Біарріц» та коаліції EPIC передбачає послідовну роботу над скороченням гендерного розриву в оплаті праці й забезпеченням рівної оплати за працю рівної цінності. 

Водночас гендерний розрив в оплаті праці в Україні залишається значним. За інформацією Державної служби статистики України, він зріс до 27% порівняно з 18,6% у 2021 році – це найвищий показник за останні роки, що повернувся до рівня 2015 року. Показово, що суттєва різниця в оплаті праці зберігається навіть у таких сферах, як ІТ, фінанси та мистецтво.

Саме тому реалізація взятих Україною міжнародних зобов’язань і Національної стратегії подолання гендерного розриву в оплаті праці до 2030 року залишається важливим завданням державної політики та соціального діалогу.

Подолати гендерний розрив в оплаті праці можливо. Для цього потрібні системні та нагальні дії, щоб забезпечити належне визнання праці, рівні можливості та економічну незалежність кожної жінки, наголошують в ООН Жінки. 

Особливу роль у забезпеченні справедливої оплати праці відіграють профспілки та колективні переговори. Саме через соціальний діалог працівники можуть відстоювати прозорі умови оплати, недопущення дискримінації та належне визнання цінності своєї праці.

Рівна оплата за працю рівної цінності – це не лише питання справедливості, а й фундаментальне трудове право, складова гідної праці та важлива умова соціальної рівності. Цей принцип має діяти для всіх працівників і всюди – незалежно від статі, професії чи сфери зайнятості.

За матеріалами – ООН Жінки, МОП