Головний бухгалтер – непроста професія

Головний бухгалтер – непроста професіяЗнаю з досвіду: якщо легко дається заголовок, то й матеріал теж. Коли поспілкувалася з Оксаною Іванівною Вовканич, мені не шкода було подарувати їй той узагальнюючий непросту професію термін – головний бухгалтер. Бо вона з тих мудрих фінансистів і кращих представників свого фаху, що вміє балансувати інтереси галузі і конкретної людини, схиляючись до блага кожного свого колеги. А їх ось уже останніх 4 роки в Оксани Вовканич немало, та ще й таких, що по- максималістськи схильні до почуття справедливості в рахуванні кожної копійки.

Маючи «ягідні» – 45 від року народження, 25 трудового стажу після закінчення технікуму та Академії друкарства та факультету обліку і аудиту, вона повсякчас пам’ятає слова батька: « Хто все знає, не все може робити, а вчитися треба все». Її батьки, які життя прожили на Старосамбірщині у селі Мшанець, там і вона народилася, дуже хотіли, щоб донька стала вчителькою. Поважана в народі професія. Донька, спостерігаючи за працею мами- продавця і батька, близького до цієї сфери, вирішила стати бухгалтером. І де б трудова доля її не водила: перший гарт отримала у Львівській автоколоні 2208, головним бухгалтером стала в Дрогобицькому будинкоуправлінні і попрацювала там на цій посаді 10 років,– освітянська стезя її таки не минула. Данина мрії батьків.

Як тільки прийшла на посаду головного бухгалтера Дрогобицького районного управління освіти, в перші дні і при першій же зустрічі спитала голову районної організації Профспілки працівників освіти і науки України Ольгу Богданівну Грицик: «А регіональну Угоду маєте?» Порфлідер від приємного здивування з хвилину мовчала. Оксана Іванівна заповнила паузу: «То мій настільний документ. Згідно неї нараховую відпустки, доплати, премії...».

Зрештою, цей уривок з першого їх знайомства одразу дав і мені зрозуміти, чому профлідер освітян Дрогобиччини в розмові про виплати за сумлінну працю, за престижність праці і щодо оптимістичних прогнозів у виплаті освітянам індексації зарплати щедро ділилася заслугами з «нашим мудрим головним бухгалтером».

Коли профспілкова сторона веде мову про головного роботодавця, за ним завжди негласно, але дієво і досить конкретно, стоїть головний бухгалтер управління освіти. Такий собі «сірий кардинал», у даному випадку – в доброму розумінні цього поняття.

–Я переконана, – каже Оксана Іванівна Вовканич, що профспілка, якщо хто хоче ефективно і творчо працювати практично на партнерських засадах з тією стороною соціального парнерства, має, особливо в освіті, великі професіональні преференції і можливості. Львівська обласна організація галузевої профспілки має дуже сильних юристів. Мар’ян Миронович Калин і Мирон Володимирович Малярчин у мене завжди на зв’язку.

Підстрахують, порадять, щоб не помилитися. А чому б не бути нам спільниками, аби нашим вчителям, вихователям, водіям, техпрацівникам зробити якнайкраще у межах закону і можливого за їх працю. Була проблема з виплатою винагороди за сумлінну працю в районі. У свій час відповідальний працівник не заклав ці кошти в кошторисні призначення. Сьогодні, коли навіть сутужніше з фінансуванням, якщо зробити все ретельно, з бажанням і грамотно, багато чого вдасться.

На виплату індексації зарплати до кінця року бракує 3,5 млн. гривень. Працюємо спільно з керівництвом районного і обласного управлінь освіти, профспілковою структурою з фінансовим департаментом області. Зрештою, це наш спільний обов’язок дбати про людину за її працю. То ці європейські гуманітарні цінності, які з неба не падають, а напрацьовуються нами самими. Саме такі принципи дають кожній професії акценти творчості, задоволення від своєї роботи і вдячність колег.

Працюючи в комунальній сфері, з набагато меншим колективом, їй, каже, доводилось виконувати таку прфспілкову місію, як оздоровлення спілчан, займалася санаторно-курортними путівками. Освітянська профспілка, на її переконання, дуже активна, спектр занять багатогранний. Все, як кажуть, пізнається у порівнянні...

– Може це й не до теми, але скажу чесно, -додає Оксана Вовканич,- дуже хочу, щоб нашу Ольгу Богданівну обрали депутатом обласної Ради. Вона висунута кандидатом від Народного Руху в кількох довкільних від Грушова селах. Я добре її вивчила. Головне дав їй Бог – вболівати по-справжньому за людей. Був би з неї хосен у обласній Рад, і нам, і всій освіті легше б працювалося. Її статус голови громадської організації з тих рідкісних нині, плюс, звичайно, риси характеру, коли не дуже «не натиснеш» зі сторони. Це важливо для результату депутатської роботи. Я, знаєте, думаю про чужих і про своїх двох дорослих дітей, як житимуть, де працюватимуть.

Так Оксана Вовканич ще й делікатно пояснила, чому при інтерв’ю з нею для профспілкової газети профлідера Дрогобицької районної організації профспілки Ольги Грицик з нами не було. Вона – на зустрічах зі своїми спілчанами і виборцями. Ми обидві щиро пораділи цій обставині. І за те, щоб у непростому великому Дрогобицькому районі громадська професійна організація має такого соціального партнера і такого Головного бухгалтера – мудрого, ділового спільника освітян.

Львівська обласна організація Профспілки


Головний бухгалтер – непроста професія

На фото Оксана Вовканич – головний бухгалтер Дрогобицького райво

Схожі публікації


Догори