Відзначили 110 річницю Львівської обласної організації Профспілки

Львівська обласна організація Профспілки освіти і науки України «розкопала» свій родовід від 1905 року. Саме тоді з офіційно зареєстрованим статутом і реальною програмою дій заявила про себе «Взаїмна поміч буковинських і галицьких учителів і учительок» з типовим профспілковим гаслом професійної солідарності, яке було означено навіть в її власній назві – взаємної допомоги.

Через двадцять п’ять років, пройшовши терня чолобитень, віч, акцій протесту в домаганні економічних і політичних прав українського вчительства, спромоглися не лише до такої організуючої сили, як власні друковані органи, а навіть мали гімн. Слова написала відома галицька поетеса і педагог з Івано-Франківщини Марійка Підгірянка , музику – Станіслав Людкевич:

Ми вчительство народу
В чету стаєм одну
За волю, за свободу,
За край, за Вітчизну
Нам дзвонить клич борби...

«Цей гімн, – сказала у святочному виступі на відзначенні понад вікового ювілею освітянської професійної спілки у Львівському профспілковому Будинку вчених, - сьогоднішня профлідер Марія Яцейко, – може стати основою і для нашої організації. Ми довго йшли до цієї події, – продовжила Марія Григорівна,– бо на кожне свято треба мати вагомі будні, і сьогодні нам «дзвонить клич борби» за освітянські статті бюджету, напрацювання поправок до соціальних законів, нового проекту Закону про освіту, готували Петиції з тисячами підписів до найвищих органів влади за соціальні стандарти вчительства, попрацювали конструктивно на 8-му Всеукраїнському з’їзді осітянської профспілки в Києві».

Гість та учасниця урочистої розширеної Ради Львівської обласної організації профспілки працівників освіти і науки з Польщі – лідер галузевої профспілки Дольносльондского воєводства з центром у Вроцлаві Мирослава Ходубска скаже: Львівська профспілка освітян помітна своєю креативністю, за словами голови Профспілки Георгія Труханова, на теренах України. Я додам: і за межами держави – Марія Яцейко, будучи гостею на нашому святкуванні у вересні цього року аналогічної річниці польської вчительської профспілки удостоєна кришталевого знаку «Прометей», яким у Польщі володіють ще 9 найкращих професійних громадських організацій.

Етапи розвою і людський фактор
До всіх відзнак спілчани Львівщини йшли поетапно, десятиліттями. На кожному з них, були лідери, які залишали за собою результат.

Найважча організаційна робота дісталася першим – у післявоєнні роки в серпні 1944року освітянську профспілку очолила Ольга Демкова. У 60-х роках за часів Антоніни Кондратенко – «профспілкової енциклопедії», як назвав її сьогоднішній ветеран профспілкового руху Михайло Лопушанський, в центр діяльності ставилися колективні договори і енциклопедичні знання трудового законодавства, бо «ви, – казала Антоніна Семенівна,– йдете в первинки, йдете до людей».

У цей час,– акцентувала у своїй святочній доповіді нинішня профлідер,– працювали на спілчан 30 таборів для школярів, 4 пансіонати на базі шкіл у Моршині, Трускавці, Великому Любіні та Немирові.

Борислав, додасть колишній голова цієї міської освітянської організації Євген Луцик, зумів організувати відпочинок колег з Півдня на базі середньої школи №5, найближчої до Трускавця, і взамін оздоровлювати 300 своїх спілчан в Ялті і Євпаторії.

Авторитетом і креативністю відзначалися й такі попередниці Марії Григорівни Яцейко, як Галина Піддубна та Зінаїда Гіптерс. За каденції Піддубної трускавецький пансіонат «Пролісок» був взятий на баланс галузевої профспілки. Галина Йосипівна у травні 1981 року була запрошена на роботу у Центральний комітет і була обрана заступником голови цієї Всеукраїнської громадської організації.

Зменшення членства у 90-х, і відповідно профспілкових коштів, призвело до втрат майна – Львівського будинку вчителя, який будувався за профвнески, відійшов на баланс роботодавця, аналогічно – Будинки вчителя в Дрогобичі, Стрию, Самборі.

Марії Григорівні, її команді, всьому профактивові в непростих умовах вдалося зберегти і осучаснити матеріальну базу та послуги Львівського Будинку вчених, Трускавецького пансіонату «Пролісок», зберегти в галузі і передати «Львівській політехніці» оздоровчий табір у Зозулях на Золочівщині.

Як скаже у виступі на цій імпрезі голова Об’єднання профспілок Львівщини Роман Дацько, освітяни були завжди серед помітних і потужних на наших теренах, де нещодавно відсвяткували 198 річницю зародження першої профспілки в середовищі львівських друкарів. Тож варто серед десятків професійних свят мати і своє – День профспілковця.

З понад 150 гостей урочистого засідання нам вдалося поспілкувавтися з такими старійшинами профруху, як Михайло Лопушанський – 63 роки профспілкової роботи. Серед багатьох позицій він згадав, як профспілка Заболотцівського району долучилася до створення одного з кращих в Україні у 50-х минулого століття вчительського хору, який зайняв на Всеукраїнському огляді-конкурсі 2-е після Одеси місце. Тодішній голова райкому профспілки Володимир Черняк не лінувався їхати мотоциклом за одним хористом із Заболотець до Поникович, як не було автобуса. Повернутися, каже, хористам з Києва до району не було за що. Вдалися до своєї профспілки у столиці і їх порятували матеріальною допомогою.

Спадкоємність та імідж профспілки
82-річна екс-голова Ленінського райкому профспілки працівників освіти Юлія Чорна прийшла на урочисту імпрезу з нагоди 110-річниці з внуком – 23-річним Захаром, аспірантом Львівського національного університету імені Франка. Як нам вдалося розвідати – не членом профспілки...

– У тих стінах (Будинку вчених – авт.),– скаже у виступі завідувачка культурно-прсвітницьким відділом ОПЛ Лариса Акімова, не можна не бути щасливим і переконаним профспілковцем.

На підтвердження Захар признається: ця імпреза на додаток до життєвої стежки і при- кладу бабусі, переконали: профспілка – сила, треба не чекати уваги до себе, а діяти.

110 річниця освітянської професійної спілки стала приводом до популяризації організації, як колись, коли свої ювілеї відзначали півроку в різних районах краю. Яскравий сценарій сьогоднішнього свята під авторством заступника голови обласної галузевої організації і ведучої свята Галини Долішньої – благодатна тому основа.

У святі взяв участь і виступив Роман Мацюк зі спогадами про батька Якова – члена Ради профспілки 1939 року, активіста В.П. У.В..Він репрезентував рідкісну книгу з матеріалами та фото районних профспілкових управ ( на Дрогобиччині працював його дядько Кость Мацюк), виданої у Львові до 25-річчя освітянської громадської організації.

Цікавими для присутніх були історичні розвідки кандидата історичних наук, дослідника профспілкового руху Ігоря Береста.

Своє баченням сьогодення профруху висловила голова первинної профспілкової організації Розвадівської сільської школи Миколаївщини Марія Бутковська. Цікавим був виступ соціального партнера начальника департаменту освіти і науки Львівської ОДА Олександри Небожук. Слово взяв також один з колишніх активних лідерів молодіжного профспілкового руху Богдан Крохмальний.

Етапним внеском у розвиток профруху на Львівщині і в Україні сьогоднішньої освітянської профспілки є розвиток її молодіжного крила, міжнародні ділові зв’язки, з колегами Польщі зокрема, активна співпраця з депутатами всіх рівнів влади в обороні своїх соціальних пріоритетів, активна громадсько-політична позиція. Присутні в залі «свої депутати» – голови районних організацій профспілки, як для прикладу з Дрогобиччини Ольга Грицик, депутат Львівської обласної Ради, яскраве тому свідчення.

Художні самодіяльні колективи Будинку вчених, Львівського національного університету ім. Ів.Франка та Будинку Просвіти «Львівської політехніки» дали гостям змістовний різножанровий концерт.

Ольга Лобарчук, Львів