Матеріали V пленуму ЦК Профспілки працівників освіти і науки України

ВІДБУВСЯ ПЛЕНУМ ЦК ГАЛУЗЕВОЇ ПРОФСПІЛКИ 
 
15 листопада 2007 р. у м. Києві, в Будинку спілок відбувся черговий  пленум Центрального комітету Профспілки працівників освіти  і науки України. Серед присутніх на пленумі - члени ЦК Профспілки, а також запрошені – заступник голови Федерації профспілок України Сергій Українець, заступник Міністра освіти і науки України Максим Луцький, представники засобів масової інформації.
Основне питання порядку денного: „Про роботу організаційних ланок Профспілки працівників освіти і науки України щодо реалізації положень Програми основних напрямів діяльності Профспілки на 2006-2010 роки, спрямованих на поліпшення умов праці педагогічних, науково-педагогічних та інших категорій працівників освіти”.
 Головна мета пленуму – визначити стратегію і тактику дій галузевої профспілки для розв’язання проблеми покращення соціально-економічного стану освітян.  
Актуальність і глобальність цього питання вимагала ґрунтовної підготовки матеріалів для винесення на розгляд пленуму. З цією метою у Кримській республіканській, Закарпатській, Миколаївській, Полтавській, Сумській обласних організаціях галузевої профспілки працювали очолювані членами Центрального комітету робочі групи у складі відповідальних працівників апарату ЦК Профспілки. Крім того, надійшли відповідні дані від кожної територіальної організації профспілки. Усі зібрані і оброблені матеріали лягли в основу доповіді, з якою перед учасниками пленуму виступив голова Профспілки працівників освіти і науки України Леонід Сачков.
Учасники пленуму глибоко і всебічно проаналізували і обговорили доповідь, а також  матеріали, винесені на їх розгляд, висловили у виступах своє бачення  шляхів підвищення соціального статусу працівників галузі,  внесли  пропозиції і прийняли відповідну постанову.
Доповідь голови  Профспілки Л.С. Сачкова на V пленумі 15 листопада 2007 р.
 
Процеси оновлення освіти та її модернізації, успішна реалізація проблем, на розв’язання яких спрямована  Державна програма розвитку освіти на 2006-2010 роки, можливі за умови створення ефективної системи підготовки та перепідготовки педагогічних і науково-педагогічних кадрів, їх професійного вдосконалення, забезпечення оптимальних умов праці та підвищення соціального статусу.
На сьогоднішньому пленумі ми ставимо за мету оцінити ступінь ефективності роботи організаційних ланок профспілки в напрямі удосконалення існуючих умов праці як названих вище категорій працівників, так і інших учасників навчально-виховного процесу, а також конкретизувати першочергові завдання, спрямовані на вирішення зазначених проблем  на базі затвердженої V з’їздом Програми основних напрямів діяльності профспілки.
Визначення терміну „умови праці”  передбачено в  ряді законодавчих та нормативно-правових актів, зокрема в Кодексі законів про працю, Законі України „Про охорону праці”. Та найбільш повне формулювання його, на нашу думку, містить наказ Мінпраці України та Держкомітету з питань регуляторної політики та підприємництва, згідно з яким „умови праці” - це „сукупність факторів виробничого середовища, які впливають на стан здоров’я, працездатність працівника в процесі праці, а також установлена тривалість робочого часу та часу відпочинку, надання відпустки, оплата праці, а також заходи в галузі соціального забезпечення”.
Більш конкретне наповнення зазначеного терміну стосовно працівників освіти дають „Рекомендації про положення учителів”, прийняті на спільній  конференції МОП і ЮНЕСКО у 1966 році, актуальність якої підтверджена цими ж організаціями у 1996 році, а також  прийнята у 1997 році ЮНЕСКО „Рекомендація про статус викладацьких кадрів вищих навчальних закладів”.
          З огляду на зазначене спробуємо дати характеристику чинних умов праці педагогічних, науково-педагогічних та інших категорій працівників освіти.
          Перш за все слід наголосити, що в Україні, в основному, вже сформована відповідна правова база, якою регламентовано комплекс вимог до умов праці як в цілому в галузях економіки, так і в освіті зокрема.  Що ж до місця і ролі профспілок у процесі забезпечення оптимальних умов праці, то вони досить чітко визначені в законі „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”.       На це й була передбачена у схваленій нашим з’їздом Програмі  діяльності Профспілки на 2006-2010 роки низка заходів, спрямованих на поліпшення умов праці педагогічних, науково-педагогічних та інших категорій працівників освіти.
        Характеризуючи стан умов праці та ефективність діяльності профспілки в цьому напрямі, ми маємо можливість спиратися на відповідні статистичні дані, а
також інформації, підготовлені за нашим проханням  всіма обласними,  30 міськими, 66 районними комітетами і радами профспілки, профкомами 72 вищих навчальних закладів, за що висловлюємо щиру вдячність. Також використані матеріали, підготовлені тимчасовими комісіями ЦК Профспілки за підсумками
                                                                     2
 
безпосереднього ознайомлення на місцях з роботою Кримського республіканського, Закарпатського, Миколаївського, Полтавського, Сумського обласних, 22 районних та міських комітетів і рад профспілки, 65 первинних профспілкових організацій, в тому числі 20 вищих навчальних закладів.
З інформацій  майже 6 тисяч голів первинних профорганізацій  випливає, що третина з них вважають наявний стан умов праці таким, що відповідає  оцінці 5 балів,  близько 40 відсотків – 4 бали,  близько 20 відсотків – 3 бали. Лише сім голів профкомів вважають стан умов праці незадовільним (Житомирська, Івано-Франківська, Харківська обл.).
Аналіз офіційної статистики, заключення членів комісій ЦК Профспілки дають підстави для дещо інших  висновків.
Навчальний процес в закладах середньої освіти  сьогодні забезпечують понад півмільйона педагогічних працівників, а у вищих навчальних закладах Міносвіти близько 22 тис. штатних педагогічних та понад 68 тис. науково-педагогічних працівників. Крім того, в системі освіти працює понад 660 тисяч інших категорій працівників, віднесених до учасників навчально-виховного процесу.
Щодо якісного складу педагогічних працівників середньої ланки освіти, то він характеризується двома показниками: освітньо-кваліфікаційними рівнями та кваліфікаційними категоріями, присвоєними за наслідками атестації. Згідно із статистичними даними освітньо-кваліфікаційні рівні спеціаліста, магістра залежно від регіону мають від  93,4 до 98,4 відсотка педагогів, показник чисельності педагогічних працівників з вищою кваліфікаційною категорією коливається в межах від 6 до 47 відсотків. Це свідчить про недостатнє врахування членами атестаційних комісій можливостей на присвоєння відповідної категорії, передбачених положенням про атестацію, про недосконалість самого положення.
Достатній ступінь кваліфікації мають викладачі вищих навчальних закладів, підпорядкованих Міносвіти. На початок минулого навчального року науковий ступінь кандидата та доктора наук мали понад 39 тисяч науково-педагогічних працівників.
Цілеспрямованими зусиллями в основному  вдалося подолати проблему наявності вакансій у загальноосвітній школі. Разом з тим набувають поширення так звані „приховані вакансії”, коли до роботи залучаються неспеціалісти, сумісники.
На рівні 0,5 відсотка від загальної кількості зберігається впродовж п’яти років кількість учителів із загальною середньою освітою.  На умовах сумісництва у вищих навчальних закладах третього та четвертого рівнів акредитації залучено майже 12 тисяч науково-педагогічних працівників, що складає 17 відсотків, в той час, як понад 9 тисяч осіб викладацького складу працюють на неповну ставку. Чисельність науково-педагогічних працівників-сумісників коливається від 3 відсотків (Кіровоградська обл.) до 37 відсотків (Херсонська обл.). В розрізі окремих вищих навчальних закладів відсоток сумісників, з урахуванням так званих «внутрішніх», становить понад 50 відсотків.
У школах кількість педагогічних працівників  пенсійного віку сягає близько 74 тисяч, або 14,8 відсотка від їх загальної чисельності.
                                                          3
 
Хоча негативні аспекти цих реалій очевидні, профспілка з розумінням реагує на небажання педагогів-пенсіонерів залишити роботу, оскільки в переважній більшості випадків вихід на пенсію – це шлях до злиднів. Позиція профспілки полягає в досягненні рівня пенсійного забезпечення педагогів до 80-90 відсотків заробітної плати.
Було б несправедливим не відмітити позитивні кроки органів державної влади щодо пенсійного забезпечення науково-педагогічних та наукових працівників.  Однак потребує посилення увага профкомів до питання виплати цим працівникам гарантованої державою допомоги при виході на пенсію в розмірі шести посадових окладів. Про передбачення в кошторисах необхідних видатків для її виплати наголошувалось у наказі  Міністерства освіти і науки. Організаційним ланкам профспілки необхідно домагатися реалізації положень Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» щодо  врахування в середньому заробітку при призначенні наукової пенсії заробітної плати, отриманої за наукову роботу на умовах внутрішнього сумісництва. Водночас добиватись удосконалення його норм в частині включення при обрахунку пенсії зарплати за науково-педагогічну, наукову роботу, виконану поза межами навчального закладу, наукової установи. 
Невтішна ситуація із залученням до шкіл молодих вчителів. Впродовж шести років число педагогів віком до 30 років зменшилось з 22,5 до 18,8 відсотка. При цьому спостерігається разюча строкатість показників працевлаштування випускників педагогічних навчальних закладів. В той час, як Луганський, Горлівський, Житомирський, Полтавський вищі педагогічні навчальні заклади третього-четвертого рівнів акредитації забезпечують майже стовідсоткове працевлаштування своїх випускників, в Сумському, Мелітопольському, Дрогобицькому педагогічних  університетах, Національному  педагогічному університеті ім. М.П.Драгоманова цей показник сягає від 50,9 до 78,2 відсотка.
Профспілковим комітетам вищих педагогічних навчальних закладів необхідно активно сприяти укладанню та поширенню тристоронніх угод „ВНЗ – студент - працедавець”, які запроваджує Міністерство освіти і науки України з 2007-2008 навчального року. Особливої уваги потребує питання складання списків молодих спеціалістів-педагогів, що подаються до Міністерства освіти і науки.
Кадрові проблеми ускладнює процес нормування праці. Через недостатність вчителів-предметників непомірно збільшується навчальне навантаження ряду педагогів, при цьому окремі предмети вимушені вести неспеціалісти. Вивчення на місцях засвідчило, що в окремих навчальних закладах Автономної республіки Крим, Одеської, Київської, Житомирської,  Львівської, Миколаївської, Луганської, Харківської областей навантаження вчителів сягає від 32 до 39 годин на тиждень.
 З другого боку, спад народжуваності дітей впродовж останніх 15 років (зменшення становить 170,5 тис. осіб) вплинув на скорочення мережі освітніх
                                                            
 
 
                                                       4
 
закладів, зменшення наповнюваності класів та груп, появу малокомплектних шкіл переважно в сільській місцевості. Лише в поточному році було закрито 123 загальноосвітні навчальні заклади, де навчалося понад 3,2 тис. дітей (найбільше в областях Донецькій – 15, Чернігівській – 14, Житомирській  та Полтавській – по 12, Луганській – 11). А наслідок - збільшення кількості вчителів, вихователів, які вимушені працювати з неповним навантаженням, що негативно впливає на рівень заробітної плати і професійну віддачу. В ході підготовки до пленуму ми зустрілися з численними фактами, коли навантаження вчителів становить лише 1- 2 години на тиждень.
 Непокоїть те, що з мовчазного споглядання голів профкомів керівники ряду загальноосвітніх навчальних закладів без будь-яких вагомих підстав скорочують навантаження учителів початкових класів, передаючи окремі предмети вчителям-спеціалістам. Крім того, що такі дії суперечать чинному законодавству та нормам Галузевої угоди, вони ще й породжують справедливе невдоволення працівників та протистояння в колективах. ЦК Профспілки переконаний у необхідності винесення питань розподілу навчального навантаження для обговорення  на засідання профкомів  та оформлення в установленому порядку.
Слід визнати, що саме зменшенням навчального навантаження в ряді сільських територій вдається тимчасово запобігати  безробіттю педагогів  та  уникати проблеми їх працевлаштування. Хоча в окремих регіонах до служби зайнятості все більше звертаються саме освітяни для постановки на облік через втрату педагогічної роботи у зв’язку із закриттям шкіл та зменшенням контингентів учнів (Волинська, Рівненська, Чернігівська обл.).
Отже,  є необхідність прийняття запобіжних заходів, зокрема щодо розробки програми перепідготовки працівників, які вивільняються. 
Існують проблеми з навчальним навантаженням викладачів вищої школи. В переважній більшості вузів обсяг навчального навантаження на ставку завідувачів кафедрами, професорів становить 700-800 годин, доцентів - 900 годин. Особливе занепокоєння викликає встановлення навчального навантаження за посадами науково-педагогічних працівників в обсязі, що перевищує законодавчо установлений, зокрема 1050, 1125, 1328 годин (Тернопільський національний економічний університет, Уманський державний педагогічний університет, Київський національний університет ім.. Т.Шевченка). Мінімальне навантаження науково-педагогічних працівників Криворізького економічного інституту сягає 910 годин.
Отже, існує необхідність посилення нашої уваги  до диференціації обсягів навчального навантаження залежно від посад науково-педагогічних працівників в першу чергу через положення колективних договорів. Очевидним є їх унормування шляхом внесення змін до Закону України «Про вищу освіту». Особливої ваги питання нормування праці цієї категорії працівників набуває у зв’язку із входженням України до країн-учасниць Болонського  процесу.  Про необхідність
 
                                                         
                                                         5
 
участі у цьому процесі профспілок наголошувалось на конференції членів                                                              Інтернаціоналу освіти. Офіційне визнання профспілок партнерами Болонського процесу відбулося у травні 2005 року на конференції міністрів 45 країн Європи. В цьому контексті актуальним є питання участі в Болонському процесі Профспілки працівників освіти і науки України як соціального партнера Міністерства освіти і науки України. Відповідно профкомам вузів вже сьогодні слід більш наполегливо вносити пропозиції адміністрації щодо здійснення заходів для захисту професійних інтересів працівників, створення належних виробничих умов та домагатися їх виконання.
          Є проблеми щодо встановлення необхідної чисельності науково-педагогічних працівників, які утримуються за рахунок видатків спеціального фонду. Збільшення чисельності студентів на одного науково-педагогічного працівника за спеціальним фондом призводить до заниження обсягів фонду оплати праці. Якщо у середньому в Україні на одного науково-педагогічного працівника припадає 10,4 особи приведеного контингенту студентів, то за поданою інформацією в окремих вузах кількість студентів на одного науково-педагогічного працівника за спеціальним фондом перевищує більш ніж у двічі цей показник, встановлений за загальним фондом (Одеська національна юридична академія, Миколаївський та Закарпатський державні університети, Бердянський державний та Луганський національний педагогічні університети).
Виправленню ситуації сприятиме більш наполегливе втручання профкомів у питання формування штатних розписів вищих навчальних закладів. У цьому сенсі не менше важливим є реалізація прав та можливостей керівників вузів та профкомів, передбачених законами «Про вищу освіту», «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та Галузевою угодою щодо самостійного затвердження структури та штатного розпису вищих навчальних закладів.
Виборним профспілковим органам слід домагатися при укладенні контрактів з працівниками прийняття роботодавцями зобов’язань щодо забезпечення  додаткових, порівняно із  трудовим договором, виплат та компенсацій відповідно до норм трудового законодавства та рішення Конституційного суду України від 9 липня 1998 року № 12-рп, Справа   № 17/81-97 № 1-1/98.
Щодо обрання на роботу за конкурсом науково-педагогічних працівників на певний період, очевидним є відстоювання позиції про відповідність Порядку вимогам Закону України «Про вищу освіту». Адже згідно із законом термін обрання установлений лише за посадами керівника та декана.
Потребує активізації робота щодо участі профкомів у бюджетному процесі, зокрема при підготовці бюджетних пропозицій, передбачення в них необхідних видатків на оплату праці, їх помісячного розподілу.
          Більшої уваги виборних профспілкових органів усіх рівнів вимагає питання забезпечення виплати працівникам, у тому числі педагогічним та науково-педагогічним, матеріальної допомоги відповідно до постанови Уряду N 1298 та наказу Міносвіти України № 557.  Окреслюючи проблеми та завдання щодо                                                                
                                                                     6
 
нормування праці, профспілка вважає неприпустимим розширення обсягу роботи вчителя, викладача без перегляду при цьому заробітної плати. Відомо, що 18 годин навчального навантаження учителя – це далеко не 18 годин його фактичної роботи, а лише умовна одиниця. Тому ми закликаємо нашого соціального партнера в особі Міністерства освіти і науки України не виявляти невиправданої квапливості у підготовці  рішень щодо запровадження нових норм праці для тих чи інших категорій працівників галузі. Йдеться, зокрема, про наміри запровадження в минулому році 36-годинного робочого тижня для вчителів. Профспілка готова до конструктивного діалогу і серйозного уважного опрацювання будь-яких пропозицій, але остаточні висновки можуть бути зроблені лише з урахуванням доцільності  запровадження  тих чи інших змін.
Демографічна ситуація в нашій державі дає підстави для висновку про появу з 2003 року тенденції до її поліпшення. За умови незворотності цього процесу вже з наступного 2008 року очікується зростання набору учнів у перші класи; тож уже сьогодні  можна спрогнозувати ймовірність нестачі учителів перш за все початкових класів. До речі, в посланні ООН до Всесвітнього дня вчителя теж йдеться про ймовірну нестачу до 2015 року близько 18 млн.  саме учителів початкової ланки.
Зазначене підтверджує необхідність ретельного проведення в усіх регіонах моніторингу з метою уточнення кадрової політики та запобігання негативним соціальним наслідкам, які зумовлюють як вивільнення, так і нестачу вчителів.
На часі активізація профорієнтаційної роботи для виявлення та підтримки педагогічно обдарованої молоді. У цьому зв’язку ми висловлюємо сподівання  про якнайшвидше прийняття урядової постанови щодо введення в штати загальноосвітніх навчальних закладів посади спеціаліста з профорієнтації; проект відповідного документу не так давно був на опрацюванні в ЦК Профспілки.
На часі створення банку даних про реальні потреби в педагогічних працівниках кожного навчального закладу та про випускників вузів, які здобули педагогічну освіту.
Суттєва частка проблем у кадровому забезпеченні навчальних закладів зумовлена безпечними умовами праці. Чинне законодавство в галузі освіти передбачає гарантоване створення належних умов праці та навчання з відповідним технічним станом приміщень навчальних закладів та оснащенням навчального процесу. За наявності тенденції збільшення видатків на освіту в державному бюджеті має місце значний дефіцит коштів на створення, розвиток та реконструкцію матеріально-технічної бази освіти.
За оперативною інформацією, в Україні 104 загальноосвітні навчальні заклади перебувають в аварійному стані і потребують проведення невідкладних ремонтів. Найбільше їх у Львівській, Київській, Луганській, Івано-Франківській, Вінницькій, Рівненській, Харківській, Хмельницькій областях та в Криму. Особливо непокоїть те, що незадовільний технічний стан у будь-який момент може спричинити аварійні ситуації. Потенційно небезпечними для учасників навчально-виховного процесу є 770 котелень, що експлуатуються під будівлями навчальних
                                                          7
 
закладів. 220 шкіл вимагають капітального ремонту та заміни зовнішньої і внутрішньої тепломереж. Недостатнє технічне забезпечення найбільш характерне для шкіл сільської місцевості, де кожне п’яте приміщення не має центрального опалення, лише 8 із 10 шкіл забезпечені гарячою водою, 12 % - ще мають пічне опалення. Дуже повільно запроваджуються енергозберігаючі технології.
Статистичні дані свідчать, що близько 52 тисяч освітян працюють у шкідливих умовах, більше ніж у 700 класах порушено норми їх наповнюваності, навчально-лабораторні площі більшості вищих навчальних закладів не відповідають вимогам санітарних норм. Виявлено порушення норм освітленості на робочих місцях у 684 школах та 162 дошкільних навчальних закладах.
Тому представники профспілки, які, як правило, долучаються до участі в роботі комісій з приймання закладів освіти до нового навчального року,  повинні принципово привертати увагу до оцінки стану робочих місць на їх відповідність вимогам правил безпеки. Особливого значення набуває ця робота у зв’язку з оголошення 2007 року „Роком боротьби з приховуванням від розслідування та обліку нещасних випадків на виробництві”. В ході реалізації відповідних заходів забезпечено перевірку більше 4 тис. закладів освіти, за наслідками якої установлено дев”ять прихованих фактів нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом; з 32 потерпілих зняті безпідставні звинувачення; Черкаським обкомом профспілки вирішено справу в суді на користь потерпілої вчительки Мартинівської школи Канівського району. Зусиллями представників галузевої профспілки в Криму вдалося відстояти складання акту за формою Н-1 при розслідуванні смертельного нещасного випадку із сторожем дошкільного навчального закладу м. Армянська. Факти невірної кваліфікації виробничих травм у працівників освіти були виявлені та усунуті представниками профспілки у Житомирській, Полтавській та Вінницькій областях та м. Києві.
Реально визначити відповідність наявних умов праці вимогам безпеки  навчального процесу можливо лише за наслідками атестації робочих місць. За оперативними даними, атестація робочих місць здійснена лише в окремих закладах 16 областей та  Автономної республіки Крим. Відповідна інформація щодо стану проведення атестації з Волинської, Луганської, Житомирської, Запорізької, Кіровоградської, Тернопільської Хмельницької Чернігівської та Чернівецької областей не надана. Існуючі труднощі з фінансовим забезпеченням атестації та недостатність кваліфікованих фахівців, які мають відповідну ліцензію, обмежують можливості роботодавців на своєчасне і  повне її проведення.
Разом з тим  в ряді територій організації профспілки спільно з органами управління знаходять можливості і ефективні шляхи вирішення проблеми. Заслуговує на поширення схвалений президією ЦК Профспілки досвід роботи із створення безпечних умов праці установ і закладів освіти профспілкових організацій м. Комсомольська Полтавської області. Тут в кожному закладі введена посада       
 
                                                      8
 
інженера з охорони праці та відповідального за енергогосподарство. Така практика роботи має місце в закладах освіти м. Сімферополя.
Враховуючи, що норма статті 19  Закону України „Про охорону праці” діє у повному обсязі, в кошторисах навчальних закладів та установ освіти повинні передбачатись видатки для здійснення заходів з охорони праці в обсязі не менше 0,2 відсотки від фонду оплати праці, а організаційні ланки Профспілки мають домагатися виділення коштів на охорону праці при формуванні державного і місцевих бюджетів та контролювати їх раціональне використання.
Необхідно, щоб в кожному закладі освіти була відпрацьована своя система підготовки заходів з охорони праці для включення в колективний договір з визначенням джерел фінансування, установленням термінів і відповідальності за їх виконанням.
Поняття умов праці включає оснащення навчального процесу засобами навчання та методичне забезпечення. Показник забезпеченості загальноосвітніх навчальних закладів сучасними засобами навчання складає 28,4 відсотка від загальної потреби, лабораторним обладнанням - лише 10-15 відсотка. Попри вжиті в останні роки заходи забезпеченість сучасними комп’ютерними комплексами становить 66 відсотків від потреби загальноосвітніх навчальних закладів.
Вимагає посилення увага до створення належних умов праці для непедагогічних працівників.
Особливої уваги заслуговують питання створення умов для підвищення кваліфікації і професійної підготовки педагогічних працівників. Концепцію безперервної освіти підтримують ЮНЕСКО, МОП, Рада Європи, Європейське економічне співтовариство, Інтернаціонал освіти. На важливості післядипломного навчання педагогічних працівників та участі профспілки у створенні умов для цього постійно наголошується на засіданнях міжнародних профспілкових об’єднань, у роботі яких беруть участь представники галузевої профспілки. Позитивна динаміка охоплення педагогів навчанням у закладах післядипломної освіти не завжди супроводжується поліпшенням якості освіти. Для реалізації кожним педагогом права на додаткову професійну освіту не рідше одного разу на п’ять років, що гарантовано ст.57 Закону України „Про освіту”, щороку мають підвищити кваліфікацію і пройти перепідготовку близько 100 тисяч осіб. За даними Міносвіти фактично охоплено навчанням менше 90 тисяч педагогів. Що ж до окремих територій, то наведені в інформаціях з місць дані свідчать про невиконання в окремих випадках зазначеної вище державної гарантії. Так, у Великобілозірському районі Запорізької області підвищенням кваліфікації охоплено лише 10 відсотків, Красноокнянському районі Одеської області – одна третина від потреби. Причини різні – від неможливості пройти курси через значне навчальне навантаження і неможливість забезпечення кваліфікованої заміни до браку фінансів. Вивчення засвідчило про наявність до цього часу таких боргів педагогам Луганської, Рівненської, Харківської областей.
Педагогічні працівники нарікають на обмежений перелік форм післядипломного навчання, вільний вибір яких гарантовано законодавством. Лише один державний вищий навчальний заклад - Центральний інститут післядипломної
                                                             9
 
педагогічної освіти може запропонувати слухачам весь спектр існуючих видів післядипломного навчання: підготовка, перепідготовка, спеціалізація, стажування, підвищення кваліфікації. 27 обласних інститутів післядипломної освіти, де підвищує кваліфікацію переважна більшість педагогічних працівників, в змозі забезпечити лише окремі форми навчання.
На думку педагогічних працівників, професійному розвитку освітян перешкоджають відсутність належних фінансових можливостей на цю мету безпосередньо в самих навчальних закладах, надто великі часові і матеріальні витрати. У цьому зв’язку доречні пропозиції про доцільність запровадження короткотермінових курсів, місце проведення яких було б наближено до місця роботи педагогів, розширення дистанційного навчання та поліпшення інформаційної роботи серед педагогів щодо існуючих можливостей для підвищення кваліфікації.
Про формальний характер підвищення кваліфікації викладацького складу вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації засвідчує той факт, що удосконалення їх професійного рівня здійснюється, як правило, у навчальних закладах областей, рідше – у вузах інших регіонів. Тільки незначна частина  викладачів змогла підвищити кваліфікацію за кордоном, зокрема, в рамках проекту «Рівний доступ до якісної освіти». Показник охоплення викладацького складу підвищенням кваліфікаційного рівня впродовж 2007 року коливається від 0,8 відсотка (Ізмаїльський державний гуманітарний університет) до 33,5 відсотка (Український державний хіміко-технологічний інститут).
Слушні думки щодо удосконалення змісту і якості освіти. Потребують чіткого визначення критерії оцінки результатів професійного розвитку педагогів та оприлюднення інформації про це. Сьогодні відповідні критерії можна лише опосередковано бачити у кваліфікаційних вимогах та характеристиках під час атестації. Існує нагальна потреба у визначенні конкретних показників стосовно професійної компетентності педагогічних працівників всіх спеціальностей та визначенні змісту підвищення кваліфікації. Ще більш проблемна ситуація з кваліфікаційними характеристиками науково-педагогічних працівників. Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників закладів освіти до цього часу Міністерством освіти і науки України не розроблено.
Існуюча система підвищення кваліфікації не дає педагогам підстав для отримання відчутних матеріальних і моральних преференцій. Не стала механізмом реального підвищення заробітної плати педагогів і атестація, яка супроводжує процес підвищення кваліфікації. Диференціація в рівнях заробітку педагогів з різними кваліфікаційними категоріями в межах від 6 до 9 відсотків, не забезпечує належного стимулюючого ефекту.
Профспілка повністю поділяє думку вчених - спеціалістів в галузі заробітної плати щодо необхідності запровадження такої диференціації, яка б забезпечувала різницю в оплаті між категоріями у розмірі не менше 20 відсотків. Лише за цих умов може бути забезпечена матеріальна зацікавленість працівників у підвищенні свого професійного рівня.
 
                                                          10
 
Заслуговують детального вивчення та уваги пропозиції про доцільність запровадження посад „старший учитель”, „учитель-методист”, що могло б стати опосередкованим показником якості роботи, оскільки розмір оплати за посадовим окладом залежить не від стажу роботи, а від рівня кваліфікації. Реалізація такої ідеї могла б сприяти створенню певних передумов для кар’єрного росту вчителів.
Стимулом для якісної, результативної праці педагогів є проведення Всеукраїнського конкурсу „Вчитель року„ , встановлення звання „Народний учитель України”, запровадження  Державної премії за видатні досягнення в галузі освіти за кількома номінаціями, заснування ряду заохочувальних відзнак Міністерства освіти і науки України.
На підвищення ролі та авторитету педагога в суспільстві спрямовані запроваджені безпосередньо в регіонах України різноманітні премії обласного, міського, районного рівнів та відзнаки. Урядом Автономної Республіки Крим, державними адміністраціями м. Києва, Луганської, Миколаївської, Полтавської, Черкаської, Чернігівської областей засновані щорічні грошові премії кращим освітянам, розмір яких складає до 10 тисяч гривень. У Київській, Івано-Франківській областях, м. Києві встановлені щомісячні персональні стипендії, розмір яких коливається від 200 до 1000 гривень. Стипендії голів райдержадміністрацій та міських голів виплачують в окремих районах Волинської, Миколаївської, Рівненської областей. Позитивно, що організації профспілки не лишаються осторонь цього процесу. Так, Черкаський обком профспілки заснував для педагогів премію ім. О.А. Захаренка, Вінницький – ім. М.І.Пирогова. Подібні приклади є і в інших регіонах.
Питання стимулювання якісної, результативної праці педагогів і надалі вимагає до себе підвищеної уваги на всіх рівнях. Нам слід домагатися запровадження урядом більш ефективних та системних заходів у матеріальному заохоченні найбільш творчих, ініціативних працівників. Йдеться про необхідність уніфікації підходів до оплати праці тих, кому присвоєні почесні звання „народний”, „заслужений” та відповідні почесні, педагогічні звання за підсумками атестації тощо. Адже сьогодні за звання „учитель-методист”, „старший учитель” передбачені підвищення базових посадових окладів та ставок заробітної плати, а наявність звань „народний„ та „ заслужений” дає право лише на встановлення відповідних надбавок, що не враховується при здійсненні ряду інших передбачених законодавством виплат, таких як надбавки за вислугу років, оздоровчі, винагорода за сумлінну працю. Це стосується також оплати за наукові ступені та вчені звання. Організаційним ланкам усіх рівнів необхідно об’єднати  зусилля для приведення умов оплати праці працівників, які їх мають, до вимог Закону України «Про освіту».
Щодо завдань територіальних організаційних ланок профспілки всіх рівнів, то вони полягають у забезпеченні контролю за безумовним наданням працівникам всього спектру стимулюючих виплат, передбачених чинним законодавством. Бо мають місце порушення норм законів та Галузевої угоди щодо порядку та розмірів
 
                                                        11
 
виплати винагороди педагогічним та іншим працівникам. В окремих регіонах така винагорода виплачувалась педпрацівникам у розмірі 10 грн.
Має місце встановлення в окремих установах виплати винагороди та преміювання, не пов’язаних з результатами праці. Зазначене свідчить про самоусунення окремих профспілкових лідерів від участі в цій важливій роботі, а значить і невиконання ними статутних завдань.
Успіх педагогічної діяльності працівників з урахуванням особливостей її специфіки значною мірою залежить від гармонійного поєднання сприятливих виробничих та побутових умов. Чинне законодавство в галузі освіти, в т.ч. міжнародні правові акти, визначають створення  комфортних умов проживання педагогічних працівників як одну із соціальних гарантій. Про це йдеться в Законі України „Про освіту”, рекомендаціях ЮНЕСКО щодо статусу вчителів.
На жаль, здобутки в житлово-побутовому забезпеченні освітян поки дуже скромні. На квартирному обліку перебуває майже 20 тисяч педагогічних та науково-педагогічних працівників. Вжитті останнім часом заходи не принесли відчутних результатів. Так, упродовж першої половини поточного року лише 711 працівників змогли поліпшити свої житлові умови.
Певну надію покладали освітяни на допомогу держави у забезпеченні їх житлом, маючи для цього всі підстави: в Державному бюджеті на 2007 рік передбачені 15 млн. гривень на кредитування будівництва чи придбання житла; Кабінетом Міністрів України було затверджено Порядок використання цих коштів; у всіх областях підготовлені списки потенційних позичальників. Проте Спостережна рада Фонду сприяння молодіжному житловому будівництву лише в жовтні поточного року прийняла рішення про запровадження кредитування у трьох регіонах – Київській (3 млн. грн.), Луганській (7 млн. грн.) та Хмельницькій (5 млн. грн.) областях, що не лише позбавило можливості надати допомогу у придбанні чи будівництві житла бодай кільком педагогічним працівникам з кожної області, але й ускладнило використання передбачених коштів за призначенням у зазначених вище областях. Отже існують обґрунтовані побоювання, в тому числі пов’язані із закінченням фінансового року, щодо можливості реального використання передбачених державою коштів на поліпшення житлових умов педагогів.
Проблемним залишається питання забезпечення законодавчо визначеними спеціальними соціальними гарантіями педагогів сільської місцевості. Йдеться про масові порушення з наданням безоплатного житла з опаленням і освітленням в межах встановлених норм.
Певна доля вини в ситуації, що склалася, лежить на профспілкових органах, які не виявляють достатньої наполегливості та недооцінюють можливість вирішення ряду зазначених проблем шляхом організації звернень педагогів у судові інстанції. Тим більше, що позитивні приклади щодо цього вже мають місце.
Малодоступними стали санітарно-курортне забезпечення, лікувально-профілактичні заходи та ефективне оздоровлення працівників освіти. З урахуванням усіх  джерел фінансування в середньому лише близько 20 освітян з 1000 мають можливість отримати путівку на санаторно-курортне лікування та
                                                          12
 
відпочинок. При цьому в Одеській, Рівненській областях цей показник сягає 41- 44, а в Луганській, Івано-Франківській – 9.
В умовах, що склалися, організаційним ланкам профспілки слід консолідувати зусилля для забезпечення чинності у 2008 та наступних роках норм статті 44 Закону України „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” щодо перерахування коштів первинним профспілковим організаціям на культурно-масову та спортивно-оздоровчу роботу.
Закінчуючи виступ, хочу зазначити, що запропонований вашій увазі аналітичний матеріал щодо умов праці освітян, зокрема вчителів та викладачів, переконливо засвідчує про невідповідність соціального статусу педагогів реальній значимості їх професійної роботи.
Існує нагальна потреба розробки і  ефективної реалізації системи дій організаційних ланок профспілки всіх рівнів для усунення існуючих негараздів у  забезпеченні повноцінних умов праці працівників освіти. Очевидно, що запропоновані в інформації та проекті постанови пленуму заходи не є вичерпними - це лише перші кроки, які необхідно здійснити на шляху подальшої реалізації Програми основних напрямів діяльності Профспілки, спрямованих на підвищення соціального статусу педагогічних та науково-педагогічних працівників.
 
 
НА СЕКЦІЇ ОСВІТИ ПРИЙНЯТО РЕКОМЕНДАЦІЇ
 
Напередодні пленуму ЦК Профспілки в м. Києві відбулося засідання секції освіти Центрального комітету Профспілки працівників освіти і науки України з порядком денним: „Про спільні дії Рівненської обласної ради Профспілки та управління освіти і науки обласної державної адміністрації в розв’язанні соціально-економічних проблем галузі в рамках соціального партнерства”.
Із вступним словом до його учасників звернувся голова ЦК Профспілки Леонід Сачков.
Основні напрями діяльності Рівненської обласної ради профспілки із соціально-економічного захисту освітян області в рамках соціального партнерства – такою була тема виступу голови Рівненської обласної  організації профспілки Юрія Кравця. Своє бачення шляхів розв’язання соціально-економічних проблем галузі освіти області висловив  начальник Рівненського обласного управління освіти і науки Іван Вєтров.
Розв’язанню соціально-економічних проблем в галузі освіти в рамках соціального партнерства на районному і місцевому рівнях  присвятила свій виступ голова Дубровицької районної організації профспілки Віра Твердюк.
Інформаційне забезпечення діяльності організаційних ланок профспілки - таке питання висвітлила у своєму виступі заступник голови Рівненської обласної організації профспілки Світлана Довбенко.
 Заслухавши і обговоривши виступи, учасники засідання прийняли Рекомендації, у яких пропонують пленуму ЦК Профспілки підготувати і направити звернення до Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України, Міністерства освіти і науки України стосовно збереження законодавчо встановлених пільг та гарантій працівникам освіти та передбачення в законопроекті „Про Державний бюджет України на 2008 рік” видатків на освіту, необхідних для відновлення соціальних пільг та гарантій педагогічним працівникам відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 р.; реалізації в повному обсязі ст. 57 Закону України «Про освіту», державних програм у сфері освіти: „Вчитель”, „Шкільний автобус”, державного пільгового кредитування будівництва (придбання) житла; запровадження пенсійного забезпечення педагогічних працівників на рівні 80-90 відсотків заробітної плати відповідно до п. 34 Національної доктрини розвитку освіти, затвердженої Указом Президента України від 17 квітня 2002 р. № 347; виконання ст. 44 Закону України „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”; ст. 19 Закону України „Про охорону праці” стосовно виділення витрат на охорону праці у закладах освіти у обсязі не менше 0,2 відсотка від фонду оплати праці. У зверненні також необхідно вимагати внесення змін  до Бюджетного кодексу України щодо здійснення видатків на дошкільну та позашкільну освіту з районних бюджетів та врахування їх при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, а також до Формули розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів між державним бюджетом та місцевими бюджетами, затвердженої, постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2001 р. N 1195, стосовно врахування в розрахункових показниках обсягів видатків на освіту бюджетів сільських районів кількості класів в сільських загальноосвітніх школах.

Схожі публікації


Догори