75 років витісують людину з «кривого поліна»

75 років витісують людину з «кривого поліна»Нещодавно Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка відзначив 75 років свого заснування. «Пройде ще стільки років,– сказала одна з ветеранів праці, що здобувала свій стаж ще у педінституті, – і кузню педагогічних кадрів назвуть іменем дрогобичанина, вченого, професора, першого ректора Болонського університету – Юрія Котермака-Дрогобича...

Назвати цей педуніверситет регіональним язик не повертається. У 70-тисячному місті, колишньому обласному центрі, майже десяту частину населення додають студенти, аспіранти цього університету. Його випускники працюють у 28 країнах світу, в усіх регіонах України, мають трьох народних депутатів, один з яких – Валерій Лунченко, очолює Наглядову Раду педагогічного вишу.

Дорогою до театру, де відбувалися урочистості за участі представників близько десяти колег європейських вузів, з якими дрогобичани підтримують партнерські зв’язки, почула уривок розмови літнього віку пані. Колишній бібліотекар інституту Уляна Сотникова, викладачі, які попрацювали тут по 35 – 40 років, Тетяна Дружиніна, Алла Городиська призупинилися під афішами. Виявляється, чекають свою подругу і колегу, колишнього викладача і голову профкому факультету іноземних мов Марію Кравець.

У святковому випуску університетської тиражки «Франківець» читаю матеріал нинішньої голови профспілки викладачів вищого навчального закладу Олени Куцик, до речі, нагородженої за працю Подякою Львівської обласної Ради з нагоди ювілею, « Профспілка консолідує працівників».

Вочевидь, це вже традиція. Як і непроста у нинішній час традиційна позиція студентського профкому, висловлена в тій же газеті Ігорем Гівчаком «Профком студентів – для студентів». Профлідер навіть у свято більше говорить про проблеми, ніж про здобутки, і немалі – працевлаштування, поселення в гуртожиток, робота їдалень, дозвілля і контроль за усуненням моментів несправедливості в оцінюванні студента.

Після вітального слова ректора Надії Скотної, яка розставила акценти на пріоритетах вищого навчального закладу, виокремивши «дружній колектив однодумців і високо-фаховий кадровий потенціал для підготовки вчителя народної школи», слово про історію надали ровеснику університету проректорові з навчальної роботи Юрію Кишакевичу. Йому з нагоди подвійого ювілею була вручена академіком Академії педагогічних наук Миколою Євтухом «справжня – із золота» «Золота медаль».

У 1940-му педінститут в Дрогобичі стартував з одного корпусу і трьох факультетів – педагогічного, математичного і філологічного. У 1957 році у виші, який пережив війну і післявоєнну розруху, було лише 10 кандидатів наук із 65 викладачів. Сьогодні – це 660 наукових працівників, з яких 402 – з ученими ступенями і науковими званнями, 11 наукових шкіл, всеукраїнські і міжнародні фестивалі «Країна Франкіана», Бруно Шульца, 1900-2400 щорічних наукових публікацій, 10 корпусів, 3 гуртожитки, декілька самодіяльних народних колективів, спортивно-оздоровчий табір «Смерічка», філії в Закарпатті та в регіоні.

Бібліотека, як і профспілка, - ровесниця педагогічного вишу. Сьогодні книгозбірня включена в єдину комп’ютерну та Інтернетмережу із 30 робочими місцями, налічує 170 тисяч бібліографічних записів 1400 електронних копій праць викладачів.

Дрогобицький педагогічний завжди очолювали знані в місті особистості. Ректор 60-х минулого століття Анатолій Черненко відзначився турботою та упіхами в зростанні викладацьких кадрів, Василь Надім’янов – здобуттям першихпозицій серед педагогічних вищих навчальних закладів країни і комплексними тісними зв’язками зі школою, Валерій Скотний разом із профлідером Валентиною Отрощенко – зміцненням матеріальної бази, сміливими організаційно-навчальними експериментами, як то прийом студентів без вступних екзаменів на зразок сьогоднішньому ЗНО. Три роки управління Надії Скотної – розширення зв’язків зі світовою науковою спільнотою, досягнення відповідних наукових стандартів викладачів і випускників, які практикують в багатьох країнах.

Під стать ректорам обиралися й голови професійної громадської організації, які входять в історію обласної галузевої профспілки, що підкреслила у своєму виступі і привітанні колег профлідер освітян Львівщини Марія Яцейко.

Діапазон тих, хто прийшов з вітальним словом до колективу дрогобицького педуні-верситету свідчив про його динамічні трудові будні. Крім колег і закордонних дипломатів, були представники місцевої і обласної влади, військової частини і управління надзвичайних ситуацій – вищий навчальний заклад взявся за перепідготовку і адаптацію в мирну працю учасників АТО.

Директор музею Алла Гладун похвалилася тим, що діє їх спільний з вишом проект – квиток постійного відвідувача історико-краєзнавчого музею «Дрогобиччина», праця студентів і викладачів у музейних архівах і на виставках.

Квінтесенцією всіх виступів і побажань ювілярам стали слова представника делегації Наглядової ради університету, який скористався думкою великого філософа Канта: «Людина витесана з такого кривого поліна, що неможливо його справити. А викладачі педагогічного вузу роблять з Івана Івана Васильовича...». Це справді відповідальна праця і внесок в інтелектуальний рівень держави і нації.

Ольга Лобарчук, Львів

Схожі публікації


Догори