Головне в освіті – не де навчатися, а в кого

Чи варто шукати освіту за кордоном? З’ясуймо, що шукають абітурієнт і його батьки, орієнтуючись на вступ до іноземного вишу.

По-перше – це, звісно, якісна, престижна освіта, адаптована до вимог сучасного ринку праці. Існує стійкий стереотип, що «там» більш адаптовані освітні програми, кращі можливості вибору студентом навчальних дисциплін, досвідченіші викладачі. А що ж насправді?

Безперечно, вступивши до університету, який посідає позицію хоча б у першій сотні світових рейтингів, отримуєш фору завдяки назві закладу на дипломі, хоча це – лише за умови ретельного навчання й, головне, оплати його вартості, яка, наприклад, в університетах США, варіює між 30 і 70 тисяч доларів за рік. До того ж потрібно буде оплачувати ще й проживання (вартість кімнати в гуртожитку – близько 700-900 доларів за місяць, харчування, страхування – додайте ще тисячу).

Скажуть: «У Польщі дешевше». Так, звісно. Особливо в маловідомих приватних навчальних закладах, де може бути лише декілька лекцій за тиждень й назва яких для працедавця відома приблизно так як назва Крижопільського ПТУ. До речі, хто спробував працевлаштуватися в тих сферах, де престижний диплом дійсно дає переваги (наприклад, потужні глобальні компанії з високим рівнем оплати праці), той знає, що для працедавця, на жаль, мало що говорить найменування будь-якого українського чи то польського університету, а навіть американського, якщо він не в першій десятці. Натомість безперечною перевагою користуються лише «щасливчики» з дипломом рангу Гарварда, Масачусетського технологічного інституту чи Кальтека.

З іншої точки зору, не завжди диплом іноземного закладу є перевагою для тих, хто планує працювати в Україні, наприклад в системі зовнішньої політики чи силових структурах. Тому й трапляються випадки, коли студент, провчившись рік у тій же Польщі, шукає можливість перевестися в український університет.

Насправді ж, при вступі на магістерські чи докторські програми рейтингових університетів Заходу перевагою може бути саме навчання в державному, хоч і українському, університеті. Й це є однозначним плюсом у порівнянні з дипломом навіть польського, але маловідомого, вищого навчального закладу.

Випускники факультету міжнародних відносин СНУ імені Лесі Українки, ще навчаючись на випускних курсах бакалаврату, успішно вступають на магістерські й PhD програми університетів США (того ж MTІ), Великобританії, Франції, Німеччини й, звісно, Польщі (до речі, в більшості випадків магістерські й докторські програми за кордоном безкоштовні). Й далеко не останню роль у цьому відіграє статус базового вищого навчального закладу.

До речі, серед наших викладачів чимало тих, хто так само навчався за кордоном, відтак має і кваліфікацію й підходи, подібно як в закордонних колег, Для тих, хто вирішив конче отримати диплом західного вишу, оптимальним є саме отримання базової бакалаврської освіти в українському університеті (немає принципового значення в якому, бажано обирати з міркувань заощадження коштів на майбутнє перебування за кордоном), а за час навчання ґрунтовно підготуватися до вступу на подібну за профілем програму.

По-друге – це переваги навчання в мовному середовищі, яке сприяє адаптації до подальшого працевлаштування за кордоном, причому, бажано на престижних посадах.

Сьогодні, й в Україні існує чимало можливостей здобути освіту іноземною мовою. Так, студенти факультету міжнародних відносин СНУ імені Лесі Українки вже з першого курсу обирають мову навчання – українську чи англійську.

Взимку 2018 року ми вперше випустили групу студентів, які навчалися лише англійською мовою – на бакалавраті й у магістратурі (окрім, таких дисциплін як українська мова й фізкультура). В «англійських» групах також навчаються іноземні студенти з багатьох країн Африки й Азії, тож спілкування сприяє глибшій культурній інтеграції.

На факультеті ґрунтовно вивчають іноземні мови у статусі навчальних дисциплін, в основній програмі чи як додаткові сертифікатні курси в нашому мовному центрі «Світ» – англійська, німецька, французька, іспанська, польська, китайська, японська, з сертифікацією відповідно до Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти (рівень B2). А випускники отримують додаткову кваліфікацію перекладача з основної іноземної мови (варто зауважити, що у програмі підготовки міжнародника є також і друга іноземна – за вибором студента). Й не варто сумніватися у своїх можливостях.

Можна навести чимало прикладів, коли студенти за час навчання освоювали іноземну мову, почавши, фактично, з «нуля», до абсолютно достатнього рівня, що дає змогу конкурувати з випускниками найпрестижніших закладів. Тут головне – власна мотивація кожного, адже ніхто не змусить тебе вивчити мову, якщо сам того не захочеш. Натомість саме для вмотивованих є всі можливості, щоб реалізувати свій потенціал».

По-третє – це очікування більш сучасних умов навчання, кращих оснащення й технічних можливостей. У цьому аспекті перевага іноземних університетів, на перший погляд, видається очевидною, особливо якщо мати на увазі природничі спеціальності.

Проте й українські вищі навчальні заклади мають власні специфічні переваги, а що стосується можливостей здобуття компетенцій, які ґрунтуються на використанні інформаційних технологій, то тут можливості більш-менш рівні.

Навіть більше, – далеко не всі й західні університети сьогодні застосовують такі передові технології, як електронне й гібридне навчання, натомість в СНУ імені Лесі Українки вже з 2012 року розгорнули хмарне віртуальне інформаційно-комунікаційне середовище на базі Office 365. А вступникам освітніх програм «Європейська інтеграція» і «Європейський бізнес», що на факультеті міжнародних відносин, пропонують стати студентами дистанційної електронної форми навчання – слухати он-лайн лекції й обговорювати актуальні питання на віртуальних семінарах. Для цього застосовують спеціально адаптовані навчальні плани й, найголовніше, – найсучасніші інформаційно-комунікаційні технології.

По-четверте, часто причиною нарікань на вітчизняну освіту є чутки про сумнозвісне хабарництво й уявлення про освіту в західних університетах як більш демократичну. Це, звісно, стереотип. І чутки про хабарництво часто на руку тим, хто пішов здобувати вищу освіту заради формального документа й, відповідно, шукає можливостей так само формально скласти сесію. Натомість важко уявити в такій ситуації студента, який дійсно орієнтований на здобуття конкретних знань і вмінь, добре підготовленого з кожної навчальної дисципліни.

Повірте, маючи чималий особистий досвід навчання й роботи в Україні й в закордонних вищих навчальних закладах, можу стверджувати, що «корупціогенність» вищої освіти в нас не вища. Принаймні в стосунку до нашого університету. Студент – це клієнт, який отримує освітню послугу, сплачуючи за неї іноді досить значні кошти. Тому система має працювати так, щоб виключити саму можливість хабарництва. І ми робимо все можливе для того, щоб людина ще зі студентської лави не бачила місця для цих ганебних явищ у суспільстві, виховуємо студентів за принципом безкомпромісної нетолерантності до корупції».

І, звісно, по-п’яте, – це можливість подорожувати, «побачити світ». Свого часу, навчаючись в одному з польських університетів, був вражений масштабами академічної мобільності студентів і географією їх поїздок під час канікул. Але це було ще на початку минулого десятиліття й сьогодні також і наші студенти за час навчання встигають і повчитися й попрацювати за кордоном. Для цього потрібно мати лише бажання й зовсім трохи підготовки. Україна в цьому сенсі вже давно інтегрована в, скажімо так, світовий студентський простір.

Також додамо шостий пункт – орієнтація на потреби реального ринку. І тут також є всі можливості отримати все, що потрібно, для працевлаштування й засвоєння практичних вмінь. Наші студенти проходять виробничу практику в системі МЗС України й дипломатичних представництвах за кордоном, а також у сфері бізнесу – в провідних компаніях з іноземним капіталом в Україні. Маємо договори щодо студентської практики на фірмах в Польщі. Також використовуємо багаторічний досвід узгодження освітніх програм з працедавцями. Студенти ще під час навчання розв’язують реальні виробничі завдання, що лягає в основу їхніх дипломних проектів.

Отож, справді, чи варто шукати вищу освіту деінде, купившись на чутки й дилетантські судження? Адже якісна університетська освіта абсолютно доступна вже тут, у твоїй країні, у твоєму місті. Головне в освіті — не де навчатися, а в кого.

Наш девіз – «WHY NOT IMPROVE THE WORLD». Чому б не покращити світ? 

Сергій Федонюк,

декан факультету міжнародних відносин СНУ імені Лесі Українки