Юліан Бек: « Хотів би, щоб до доби додалися ще хоч 12 годин»

Така «пересічна» мрія голови профкому працівників Львівського національного університету ім Івана Франка Юліана Богуславовича Бека. Цьогоріч він відзначає прекрасний ювілей – 45-річчя уродин. Попри такі мрії випускникові 21-ї львівської школи, а опісля – Франкового університету, нині доцентові кафедри цивільного права цього престижного вишу, кандидатові юридичних наук, як пересвідчуємося, вдалося на життєвому шляху чимало. 

Чому син інженерів – і батько Богуслав Вальтерович, і мама трудилися у сфері легкої промисловості – обрав юриспруденцію? У дитинстві займався спортом і мріяв, каже, обрати професії екстремальні, - пожежник, поліцейський... Зійшлося, не без інтелігентного впливу родини, на юриспруденції. Вступати на цей престижний факультет міг собі дозволити, закінчивши школу із золотою медаллю.

До профлідерства йшов, працюючи спочатку юрисконсультом, а згодом - заступником голови первинної профспілкової організації працівників Університету. Колеги, вочевидь, спостерегли і  віддали належне його схильності в будь яку хвилину допомогти ближньому. Мене приємно вразило його вболівання за те, щоб обов’язково написати добре слово і відзначити його заступниць, інших членів і працівників профкому, його бажання влаштувати їм свято. Втім, коли брала  інтерв’ю, застала п. Юліана за кермом авто. Літо у розпалі - займався у ці важкі воєнні часи влаштуванням відпочинку спілчанам: мають базу відпочинку «Карпати» на Закарпатті, доводиться займатися  ще й актуальними непростими справами у час війни, що стосуються не лише своїх спілчан.

Як сім’я – дружина і 14-літня донька – миряться з постійною зайнятістю голови родини?  Вочевидь, самі з  такої ж когорти, тим паче, що дружина – лікар-кардіолог. А це професія, яка майже не передбачає вихідних.

Щастя Юліана Богуславовича в тому, що займається улюбленою справою, маючи  нагоду поєднувати головну і громадську професії.

Він був ініціатором та організатором багатьох поважних обласних, Міжнародних та  Всеукраїнських профспілкових заходів – обраний членом Центрального Комітету Профспілки працівників освіти і науки України. Найбільше, каже, гордиться тим, що 200-річчя створення Профспілок в Україні відзначали саме в їх Університеті. Вдалося провести неординарні дискусії, історичні та соціальні дослідження, навести і зміцнити контакти з колегами в Україні і за кордоном. Юліан Бек зі своїми колегами-науковцями займалися дослідженням  нюансів трудового законодавства на користь людини праці, розширення і вдосконалення правового поля профспілок. Однак, саме в цьому ракурсі його сентенція несподівана: « Я, – стверджує, – романтик за характером, поважаючи Закон, дуже сподіваюся на рівень свідомості людей, без якого й закони, які б прекрасні не були, належно не спрацюють».

Юліан Бек у громадській сфері виокремлює роботу профспілкового комітету упродовж карантину. Профспілка здійснювала фінансову підтримку медичних установ, які приймали пацієнтів з COVID-19, проводила виплати коштів працівникам, що перебували у зоні ризику (понад 100 тис. грн), долучалися до придбання антисептичних засобів для підрозділів Університету, здійснювали інформаційну та правову підтримку працівників в умовах карантину. Цей досвід пригодився й тепер, у час воєнного стану в державі. 

Так, розслаблятися профлідерові Франкового університету вже давненько не доводиться. Про 12 годин до доби ми вже сказали. А ще він мріє про мир на рідній землі, щасливе майбуття доньки та її ровесників. А ми, його колеги, друзі, працівники обласної організації освітянської профспілки та редакції, вітаємо пана Юліана з високою профспілковою нагородою – «Заслужений працівник профспілки працівників освіти і науки України», гарним «молодим» особистим ювілеєм, який передбачає для такої активної особистості широкі шляхи росту й вдосконалення. Тож здоров’я Вам і наснаги, Юліане Богуславовичу, на благо родини й ближніх.

Ольга Лобарчук, Львів 

Фото: пресцентр Львівського національного університету імені Івана Франка