Всесвітня доповідь ЮНЕСКО з моніторингу освіти 2019

Презентація Всесвітньої доповіді ЮНЕСКО з моніторингу освіти 2019 року на тему «Міграція, переміщені особи та освіта: наводити мости, а не зводити перешкоди» відбулася 20 листопада у Берліні в присутності Генерального директора ЮНЕСКО Одрі Азулай.

Згідно з Доповіддю, кількість дітей мігрантів та біженців шкільного віку в усьому світі збільшилося на 26% із 2000 року, ними можна було б заповнити півмільйона класних кімнат.

У Доповіді представлені досягнення та прогалини країн у забезпеченні права дітей мігрантів та біженців на якісну освіту, права, яке служить рівною мірою інтересам учнів і спільнот, які їх приймають.

Право цих дітей на якісну освіту, хоча і знаходить все більше визнання на папері, щодня ставиться під сумнів у класах і на шкільних подвір’ях, а також відкрито заперечується окремими урядами. За два роки, що минули з моменту підписання знакової Нью-Йоркської декларації щодо біженців та мігрантів в 2016 році, діти біженців пропустили 1,5 мільярда навчальних днів.

Проте, було досягнуто певного прогресу в охопленні біженців національними системами освіти, як видно на прикладі восьми з десяти країн з найбільшим припливом біженців. Серед них – такі країни з низьким рівнем доходу, як Чад, Ефіопія та Уганда. Канада та Ірландія входять в число світових лідерів у сфері реалізації інклюзивної політики в галузі освіти іммігрантів.

Як стверджує Генеральний директор ЮНЕСКО пані Одрі Азулай, «програють усі, якщо питання освіти мігрантів та біженців залишаються без уваги. Освіта – це ключ до інклюзивності та згуртованості. Хоча підвищена різноманітність у класах ускладнює роботу вчителів, вона може сприяти повазі до різноманітності та відкривати можливості навчання у інших. Це найкращий спосіб зробити спільноти сильнішими і більш життєздатними».

Біженці

Більше половини вимушено переміщених осіб в світі є молодшими 18-ти років. Проте багато країн не передбачають їхньої участі у своїх національних системах освіти. Неповнолітні прохачі притулку, які перебувають в центрах утримання мігрантів в таких країнах, як Австралія, Угорщина, Індонезія, Малайзія і Мексика, мають обмежений доступ до освіти, якщо такий взагалі надається.

Біженці народу рохінджа в Бангладеш, біженці з Бурунді в Танзанії, каренські біженці в Таїланді і багато афганських біженців в Пакистані можуть відвідувати тільки окремі, неформальні громадські або приватні школи, деякі з яких не сертифіковані. Деякі з приймаючих країн не пропонують учням з числа біженців мовної підготовки, необхідної для соціальної інтеграції та поліпшення перспектив працевлаштування.

Кенія, наприклад, надає біженцям можливість здобувати освіту в рамках національних навчальних програм, однак не можна говорити про повноцінну інклюзивність, оскільки учні з числа біженців живуть в таборах, не спілкуючись зі своїми кенійськими однолітками. Ліван і Йорданія – країни, які приймають найбільшу кількість біженців у розрахунку на душу населення, не мають необхідних ресурсів для будівництва більшої кількості шкіл. У результаті було введено окреме навчання в ранкові і денні зміни для дітей-громадян і дітей-біженців відповідно, що обмежує взаємодію між цими двома групами.

Доповідь визнає значні інвестиції таких країн, як Руанда та Ісламська Республіка Іран, в забезпечення відвідування біженцями шкіл разом з місцевими однолітками. Туреччина взяла на себе зобов'язання включити всіх біженців в національну систему освіти до 2020 року. Сім країн у Східній Африці також зобов'язалися це зробити. Уганда вже виконала цю обіцянку.

Зусилля із включення мігрантів і біженців в національні системи освіти можуть виявитися безрезультатними за відсутності достатньої кількості підготовлених вчителів. У Лівані за останні два роки лише 55% вчителів та інших працівників освітніх установ отримали відповідну спеціалізовану підготовку в інтересах задоволення потреб учнів з числа переміщених осіб. Щоб забезпечити якісну освіту для всіх біженців, Німеччині потрібно 42 тисячі нових вчителів, Туреччині – 80 тисяч, а Уганді – 7 тисяч.

Країни з низьким і середнім рівнем доходу приймають 89% біженців, проте не мають достатньо коштів, щоб впоратися з цим завданням. Країни-донори повинні збільшити свою підтримку витрат на освіту біженців в три рази і забезпечити її довгостроковість.

Іммігранти

Частка учнів, які мають іммігрантське коріння, в країнах з високим рівнем доходу зросла з 15% до 18% за період з 2005 по 2017 роки. На даний час їх число становить 36 мільйонів, що дорівнює загальній чисельності дітей шкільного віку в Європі. При збереженні нинішніх темпів притоку іммігрантів, цей показник може вирости до 22% до 2030 року. Проте, діти мігрантів не мають рівних можливостей, щоб досягти успіху. У 2017 році в Європейському Союзі молоді люди, що народилися за його межами, у два рази частіше у порівнянні зі своїми місцевими однолітками завершували навчання передчасно. За даними за 2015 рік, учні-іммігранти в першому поколінні в країнах Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) на 32% рідше опановують базові навички читання, математики і набувають базові наукові знання, у порівнянні з місцевими однолітками.

Директор групи з підготовки Всесвітньої доповіді з моніторингу освіти пан Манош Антонініс наголосив: «Не слід думати, що справу зроблено, як тільки мігранти попадуть в стіни школи. Вони можуть бути виключеними в багатьох інших питаннях. Діти іммігрантів навчаються за більш слабкими програмами або в недостатньо фінансованих установах, розташованих в проблемних районах. Проте на даний момент майже всі країни підписали дві глобальні угоди щодо біженців та мігрантів, які містять ряд ключових зобов'язань у сфері освіти. Це може стати довгоочікуваним поворотним моментом».

У Канаді – країні з найбільшою часткою іммігрантів з числа семи найбільш економічно розвинених країн світу – діти починають вивчати питання міграції з другого класу. Принцип мультикультуралізму закріплений у конституції країни. Ірландії – країні з найбільшою в Європейському Союзі часткою іммігрантів в першому поколінні – вдалося забезпечити фінансування міжкультурної освітньої стратегії, перебуваючи в глибокій фінансовій кризі.

Рекомендації Доповіді:

  • захищати права мігрантів та переміщених осіб на освіту;

  • сприяти охопленню мігрантів і переміщених осіб національними системами освіти;

  • розуміти навчальні потреби мігрантів та переміщених осіб і планувати їх задоволення;

  • зважено відображати питання міграції та переміщених осіб у навчальній практиці для боротьби з упередженнями;

  • готувати учителів, які працюють з мігрантами та біженцями, до роботи у умовах різноманіття та вирішення пов’язаних з цим питань;

  • використовувати потенціал мігрантів та переміщених осіб;

  • підтримувати задоволення навчальних потреб мігрантів та переселених осіб через гуманітарну допомогу та допомогу на цілі розвитку.

Міжнародний відділ ЦК Профспілки

Схожі публікації


Догори