Особливості трудових відносин під час перебування працівниці у декретній відпустці

Особливості трудових відносин під час перебування працівниці у декретній відпустціВідповідно до частини третьої статті 179 КЗпП України та статті 18 Закону України «Про відпустки» після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги по державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства.

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до 2008 року надавалася у відповідності до пункту 4 статті 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 року № 2240-IIІ.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 № 107-VI ця норма Закону № 2240 була виключена. Незважаючи на Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 про визнання змін до статті 34 Закону № 2240-IIІ неконституційними, дія цієї законодавчої норми не була відновлена.

Зазначена допомога виплачується на цей час застрахованим особам відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21.11.1992 № 2811-XII. Умови призначення допомоги визначаються статтею 14 Закону, згідно з якою допомога призначається на підставі витягу з наказу (розпорядження) роботодавця про надання особі, яка фактично здійснює догляд за дитиною, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Розмір допомоги визначається виходячи з різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень (стаття 15 Закону № 2811-XII).

Допомога призначається і виплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновлювачів, опікуна, піклувальника) за рахунок коштів Державного бюджету України через субвенції до місцевих бюджетів (статті 4, 5 Закону № 2811-XII).

Для одержання допомоги до органів соціального захисту населення подаються такі документи:

– заява матері (батька, усиновлювача, опікуна, дідуся, бабусі або іншого родича, який фактично здійснює догляд за дитиною), що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
– копія або витяг з наказу (розпорядження) роботодавця про надання відпустки;
– копія свідоцтва про народження дитини;
– копія трудової книжки матері (батька, усиновлювача, опікуна, дідуся, бабусі або іншого родича), яка (який) здійснює догляд за дитиною;
– довідка з місця навчання (для осіб, які навчаються);
– довідка про те, що виплата допомоги по безробіттю або матеріальної допомоги по безробіттю не проводиться (для непрацюючих осіб, які перебувають на обліку в центрі зайнятості);


Органам соціального захисту населення забороняється вимагати для одержання допомоги інші документи.

Варто зазначити, що на період перебування працівниці у відпустці для догляду за дитиною роботодавець має право прийняти іншого працівника для заміщення тимчасово не зайнятої посади до фактичного виходу на роботу жінки, що знаходиться у відпустці. З таким працівником укладається строковий трудовий договір (ст. 23 КЗпП України).

У разі коли у працівника закінчилась відпустка для догляду за дитиною або ж такий працівник виявив бажання приступити до роботи на умовах неповного робочого часу, перебуваючи у цій відпустці, то він виходить на посаду, яку обіймав до отримання цієї відпустки. Інший працівник, який на час перебування зазначеного працівника у відпустці працював на цій посаді за строковим трудовим договором, підлягає звільненню за пунктом 2 статті 36 КЗпП України (закінчення строкового трудового договору).

Якщо після закінчення строку трудового договору трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк (стаття 39 КЗпП). При цьому наступне звільнення працівника провадиться на загальних підставах.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 184 КЗпП звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору.

На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
Трапляються випадки, коли працівниця, яка працює за строковим договором оформлює відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в період перебування першої працівниці у відпустці для догляду за дитиною.

Виникають питання стосовно третьої працівниці: на який строк її приймати – на час знаходження у відпустці першої працівниці чи другої? чи можливо звільнити другу працівницю у зв’язку із виходом попередньої працівниці?

Вважаємо, що строковий договір із третьою працівницією має укладатися на строк декретної відпустки першої працівниці, оскільки вона працювала за безстроковим трудовим договором і має переважне право на повернення до роботи.

Але, звертаємо увагу, що укладений з другою працівницею строковий трудовий договір (після виходу на роботу першої основної працівниці) трансформується у безстроковий.

Подальше звільнення працівниці, прийнятої за строковим трудовим договором на посаду основної працівниці, можливе лише у зв’язку зі скороченням чисельності працівників відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП після досягнення її дитиною трирічного віку та за умови, що вона не підпадатиме під категорію жінок, зазначених у статті 184 КЗпП, звільнення яких з ініціативи роботодавця не допускається.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.92 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» не може бути визнано, що власник або уповноважений ним орган виконав обов'язок з працевлаштування, якщо працівниці не було надано на тому самому або на іншому підприємстві (в установі, організації) іншої роботи або запропоновано роботу, від якої вона відмовилася з поважних причин (наприклад, за станом здоров'я).

Завантажити документи lyst_-12072010.doc [29,5 Kb] (Скачувань: 246)
Переглянути документ онлайн, lyst_-22112010.doc [27,5 Kb] (Скачувань: 149)
Переглянути документ онлайн, lyst_29052007.doc [30 Kb] (Скачувань: 141)
Переглянути документ онлайн,zakon.doc [105,5 Kb] (Скачувань: 138)
Переглянути документ онлайн


Юридичний відділ ЦК Профспілки

Схожі публікації


Догори