Позиція Профспілки: зауваження та пропозиції до проєкту Бюджету – 2026

ЦК Профспілки працівників освіти і науки України звернувся до Комітету з питань освіти, науки та інновацій, бюджетного Комітету, Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Верховної Ради України, а також до СПО об’єднань профспілок, Міністерства освіти і науки України з відповідними зауваженнями та пропозиціями до проєкту закону «Про Державний бюджет України на 2026 рік» за № 14000 від 15.09.2025, підготовлений Кабінетом Міністрів України. 

Аналіз матеріалів до законопроєкту засвідчує про недостатність прогнозованих видатків на галузь освіти, зокрема на оплату праці працівників, яка є фактично найнижчою серед усіх галузей економіки, попри те, що згідно зі статтею 5 Закону України «Про освіту» освіта є державним пріоритетом, що забезпечує інноваційний, соціально-економічний і культурний розвиток суспільства. Фінансування освіти є інвестицією в людський потенціал, сталий розвиток суспільства і держави. 

Фінансове забезпечення галузі освіти законодавчо врегульовано. Відповідно до статті 78 Закону України «Про освіту» видатки на освіту мають становити не менше 7% від ВВП.

На законодавчому рівні врегульовано також питання рівня оплати праці педагогічних, наукових-педагогічних, наукових працівників. 

Згідно зі статтею 61 Закону України «Про освіту» розмір посадового окладу педагогічного працівника найнижчої кваліфікаційної категорії має бути встановлений на рівні 3 мінімальних заробітних плат з відповідною їх диференціацією залежно від кваліфікаційної категорії не менше ніж на 10%, а науково-педагогічних працівників – на 25% вище. 

Відповідно до статті 36 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» держава гарантує встановлення ставок (окладів) науковим працівникам державних наукових установ (закладів вищої освіти), виходячи з розрахунку посадового окладу молодшого наукового співробітника на рівні не нижче одинадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено законом на 1 січня 2020 року.

Відповідно до Пояснювальної записки до законопроєкту під час розрахунків його показників використовувались основні прогнозні макропоказники економічного та соціального розвитку України, схвалені постановою КМУ від 6.08.2025 № 946, за сценарієм 2 (відповідно до пункту 3.2 протоколу № 10 засідання Кабінету Міністрів України від 06.08.2025 року).

Обсяг ВВП за 2 сценарієм запрогнозовано на рівні 10 309,3 млрд грн, проти прогнозу ВВП на 2026 рік відповідно до постанови КМУ від 28.06.2024 № 780 у обсязі 10 123,2 млрд грн. 

Тому відповідно до вимог основного освітянського закону видатки на освітню галузь мають становити не менше 722 млрд грн.

Однак у матеріалах до законопроєкту, зазначених у Додатку «Прогноз видатків та надання кредитів зведеного, державного та місцевих бюджетів України на 2026 рік», видатки на освіту у зведеному державному та місцевих бюджетах за загальним і спеціальним фондами передбачено на рівні 499 106 408,7 тис грн, що становить лише 4,8% від ВВП, а виключно за загальним фондом – 3,8% від ВВП.

Відповідно до статей 7 та 8 проєкту бюджету з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб передбачено на рівні 3328 грн, а мінімальної заробітної плати – на рівні 8647 грн. У Пояснювальній записці зазначено, що в проєкті передбачено видатки на встановлення посадового окладу працівника 1 тарифного розряду ЄТС на рівні 3470 грн.

Виходячи з прогнозованого розміру посадового окладу працівника 1 тарифного розряду 3470 грн, найнижчий посадовий оклад педагогічного працівника за 9 тарифним розрядом становитиме 6003 грн, що на 2644 грн менше мінімальної заробітної плати. Молодий вчитель з вищою освітою матиме ставку заробітної плати 6836 грн (11 тарифний розряд). 

Посадовий оклад включно по 14 тарифний розряд у розмірі 7520 грн, а це вчителі, викладачі вищої кваліфікації, деякі з керівників закладів освіти, буде нижчим від мінімальної заробітної плати. Лише з урахуванням 10% підвищення згідно з постановою КМУ від 11.01.2018 № 22 ставка заробітної плати вчителя, вихователя першої кваліфікаційної категорії буде перевищувати мінімальну заробітну плату на мізерних 18 грн.

Такий рівень оплати праці педагогів не забезпечує найнеобхідніші життєві потреби безпосередньо їх самих та їхніх сімей, спричиняє відтік вчителів, вихователів із закладів освіти, не сприяє поповненню їх молодими кадрами, не мотивує молодь до здобуття вищої педагогічної освіти, що загрожує занепаду галузі освіти, зниженню якості освіти. 

В умовах розміру мінімальної заробітної плати 8647 грн посадовий оклад педагогічного працівника становитиме у 2026 році лише 23% від законодавчо передбаченого статтею 61 закону «Про освіту» рівня. З урахуванням 10 відсоткового підвищення, показник забезпечення цієї гарантії становитиме 25%.

Згідно зі статтею 96 КЗпП України мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року. 

За даними Мінсоцполітики фактичний прожитковий мінімум в цінах червня 2025 року становив 11 464,27 грн, при цьому лише вартість набору продуктів харчування становила 4 794,3 грн.

Тому під час зустрічі представників СПО об’єднань профспілок, роботодавців та Міністерства фінансів, що відбулася 10 вересня 2025 року, профспілки наголосили на необхідності встановлення прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі не менше 11 675 грн, мінімальної зарплати – 12 195 грн (50% від прогнозної середньої зарплати на 2025 рік), а посадового окладу працівника І тарифного розряду ЄТС – на рівні мінімальної зарплати. Зазначені соціально важливі мінімальні державні стандарти необхідні для забезпечення достатнього життєвого рівня для себе і своєї сім'ї, як це гарантовано статтею 48 Конституції України. 

Статтею 35 проєкту передбачено запровадження у 2026 році нової бюджетної програми «Підвищення престижності праці у сфері освіти» з наданням місцевим бюджетам відповідних трансфертів. Згідно з Додатком 3 до законопроєкту на цю мету передбачається 53 837 685,0 тис грн. Згідно з обґрунтуваннями до статей проекту, її метою є запровадження єдиної акумульованої програми для Міністерства освіти і науки України для спрямування коштів на підвищення рівня оплати праці за умови підвищення професійної майстерності педагогічних працівників та ефективності освітнього процесу у закладах загальної середньої, фахової передвищої та вищої освіти, а також шляхом впровадження різних мотиваційних стимулів. 

Тобто планується подальше запровадження нових доплат, надбавок, які є нестабільними та суб’єктивними, замість підвищення гарантованих посадових окладів. 

Проєктом не передбачено бюджетної програми «Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення доплат педагогічним працівникам закладів загальної середньої освіти», на реалізацію якої у бюджеті на 2025 рік передбачено видатки в обсязі 11 997 100,0 тис грн. Хоча за рахунок цих коштів педагогічним працівникам закладів загальної середньої освіти нараховуються доплати за несприятливі умови праці з 1 січня 2025 року в сумі 1300 грн, а з 1 вересня – 2600 грн. Згідно з Урядовою постановою № 1286 їх виплату передбачено до кінця календарного року, в якому припинено або скасовано воєнний стан.

Це може означати, що у видатках за програмою «Підвищення престижності праці у сфері освіти» у обсязі 53 837 685,0 тис грн враховано 11 997 100,0 тис грн, що нині передбачені на здійснення доплат за несприятливі умови праці педагогічним працівникам закладів загальної середньої освіти. 

Тобто реальне збільшення видатків порівняно з 2025 роком, передбачених на підвищення заробітної плати педагогічних працівників, становить 41 840 585,0 тис грн, або лише 40,5% від освітньої субвенції. 

Зазначене засвідчує про їх недостатність та виглядає викривленням запевнень про підвищення зарплат учителів на 50%.

За інформацією з сайту Мінфіну, передбачається підвищення зарплат учителів на 50% (з 1.01.2026 – на 30%, з 1.09.2026 – ще на 20%). 

Освітянська громадськість уже відчула на собі владні обіцянки щодо підвищення з 1 квітня чи 1 липня 2024 року розміру посадового окладу працівника 1 тарифного розряду ЄТС до рівня 3600 грн, видатки на забезпечення якого передбачалися в Державному бюджеті на 2024 рік, але які так і не здійснилися. 

Тому наголошено, що в законі «Про Державний бюджет України на 2026 рік» необхідно передбачити конкретні терміни підвищення посадових окладів та ставок заробітної плати педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, а саме з 1 січня 2026 року, передбачивши видатки, необхідні на таке підвищення, що забезпечить збільшення їхньої заробітної плати в цілому. 

Згідно з Додатком 3 до проєкту обсяги освітньої субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам закладено на рівні 2025 року в сумі 103 162 315,0 тис грн, тобто без урахування видатків, необхідних для підвищення окладів у зв’язку зі збільшенням величини 1 тарифного розряду ЄТС та мінімальної заробітної плати. 

Тож зазначено, що обсяги цієї субвенції вимагають збільшення до розміру, необхідного для виплати своєчасної та в повному обсязі заробітної плати педагогічним працівникам залежно від кількості в них класів (груп), створених відповідно до законодавчо визначених норм, з наближенням їх до фактичної потреби відповідного закладу освіти із забезпеченням підвищення посадових окладів та ставок заробітної плати, але не менше озвучених та обіцяних 50%.

Потребують вилучення зі статті 43 проєкту положення щодо перерахування у 2026 році залишків не використаних у 2025 році коштів за програмою «Освітня субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам» до спеціального фонду державного бюджету для Міністерства освіти і науки як такі, що суперечать вимогам статті 103-2 Бюджетного кодексу України. Згідно з частиною 4 цієї статті залишки коштів за освітньою субвенцією на кінець бюджетного періоду зберігаються на рахунках відповідних місцевих бюджетів і використовуються у наступному бюджетному періоді з урахуванням цільового призначення субвенції.

Неприпустимими є наміри, що потребує вилучення, щодо зупинення на 2026 рік дії абзацу третього частини першої статті 57-1 в частині збереження середнього заробітку працівників закладів та установ освіти, наукових установ, а також абзаців першого - п'ятого частини другої статті 61 Закону України «Про освіту» та абзацу першого частини другої статті 36 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», що передбачено у пункті 3 Прикінцевих положень законопроєкту. 

У численних рішеннях Конституційного Суду України зазначається, що положення закону про Державний бюджет України, яке зупиняє дію інших законів, є неконституційним, оскільки закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України – він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби. Тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

Не поділяємо обґрунтування, зазначені в матеріалах до проєкту, що реалізація положень статті 61 призведе до численних судових позовів з боку працівників системи освіти та спричинить значні фіскальні ризики для державного і місцевих бюджетів, а зупинення положень статті 57-1 Закону України «Про освіту» необхідне для уникнення подання судових позовів працівників закладів освіти, у тому числі звернень до Європейського суду з прав людини, про відшкодування середнього заробітку у разі нездійснення педагогічної діяльності.

Не можна погодитися з редакцією статті 38 проєкту щодо обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення, починаючи з січня 2026 року з наростаючим підсумком, без урахування індексації, що склалася у грудні 2025 року, тому вона має бути вилучена з метою забезпечення індексації доходів відповідно до вимог Закону України «Про індексацію доходів населення». 

Потребують збільшення видатки на фінансування підготовки фахівців, наукових та науково-педагогічних кадрів на умовах державного замовлення у закладах вищої освіти, фахівців закладами фахової передвищої освіти відповідно до статті 87 Бюджетного кодексу України та з урахуванням реалізації норм статті 61 Закону України «Про освіту» та підвищення розміру посадового окладу працівника 1 тарифного розряду ЄТС до запропонованого вище рівня.

Профспілка неодноразово наголошувала на необхідності передбачення в державному бюджеті субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здобуття дітьми дошкільної освіти, зокрема на підвищення осадових окладів та ставок заробітної плати педагогічним працівникам. 

На сьогодні заробітна плата педагогів закладів дошкільної освіти є однією з найнижчих показників, як і працівників закладів позашкільної освіти. 

Тому видатки на освіту мають відповідати законодавчим нормам чи з максимальним наближенням їх обсягів до 7% від ВВП, із забезпеченням норм статті 61 Закону України «Про освіту» щодо розмірів посадових окладів та ставок заробітної плати педагогічних і науково-педагогічних працівників, з оптимальним дотриманням державних гарантій щодо розміру прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати. 

Згідно з Додатком «Обґрунтування до статей… на 2026 рік» реалізація положень статті 61 Закону України «Про освіту» потребує додатково орієнтовно понад 470 млрд грн, з них з державного бюджету – 296 млрд грн, з місцевих бюджетів – 177 млрд гривень, а положень статті 36 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» – орієнтовно понад 12 млрд гривень. 

Необхідно передбачити видатки на забезпечення фінансування наукової діяльності та законодавчо гарантованих виплат науковим працівникам відповідно до статей 36 та 48 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» в розмірі не менше 1,7% від ВВП.

Саме затвердження в такому їх обсязі в Державному бюджеті на 2026 рік забезпечить належну оцінку праці педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників.

ЦК Профспілки у зверненнях до Комітетів наголошує на необхідності врахування народними депутатами України цих пропозицій під час розгляду та підготовки до першого читання у Верховній Раді України проєкту закону «Про Державний бюджет України на 2026 рік» і повернення його на доопрацювання Кабінету Міністрів України.