Поки Земля крутиться, треба робити добро

Цьогоріч профспілкова освітянська спільнота Кіровоградщини, друзі та колеги в багатьох куточках України вшановуватимуть пам'ять з нагоди 85-річчя від дня народження Світлани Леонідівни Скалько, незмінного майже 50 років профспілкового лідера освітян Кіровоградщини.

Сторінки біографії цієї лю­дини надзвичайно яскраві і насичені,  особистість, яка досягла значних успіхів у вдосконаленні міжспілкових зв’язків, впровадженні освітянських реформ, налагодженні ефективного соціально-економічного захисту членів профспілки, відзначена низкою державних та профспілкових нагород, в той же час залишалася напрочуд   щирою, відвертою, скромною і відкритою у спілкуванні з усіма.  

Скалько Світлана Леонідівна народилася 22 вересня 1937 року в місті Краснокутськ Харківської області в родині агронома та вчительки біології. У 1939 році родина переїздить до с. Первозванівки Кіровоградського району Кіровоградської області, куди батька Скалька Леоніда Михайловича, унікального вченого-садовода, переводять для закладки сортосаду (наразі знаменитий Первозванівський сад). Мати Світлани Леонідівни – Антоніна Гнатівна Ігнатьєва, Герой Соціалістичної праці, послідовниця чоловіка, теж увійшла в історію Кіровоградщини як талановитий фахівець садовод-новатор.

 Маленькій Світлані довелося відчути роки воєнного і повоєнного лихоліття, пережити втрату батька, який у роки Другої світової війни пішов у партизани. Пішов і не повернувся – був закатований гітлерівцями. Після визволення рідного краю Світлана йде до першого класу Первозванівської семирічної школи, а потім – до 8 класу середньої школи № 5 м. Кіровограда (нині – Кропивницький). Здобувши середню освіту, вирішила продовжити справу батьків і вступила до Уманського сільськогосподарського інституту, який закінчила в 1959 році. Дипломованому агроному запропонували попрацювати вчителем виробничого навчання, біології і хімії Первозванівської школи. Робота в школі настільки захопила допитливу дівчину, що спонукала отримати ще одну вищу освіту – педагогічну, закінчивши заочно в 1965 році Черкаський педагогічний інститут.

Працюючи в школі, Світлана Леонідівна створює одну з перших в області виробничих бригад за профілем садівництва і овочівництва на базі сортосаду, яким в колгоспі ім. Т.Г. Шевченка завідувала її мати. Здібності, завзяття, горіння в роботі молодої вчительки не могли залишитися непоміченими. З 1962 по 1968 роки Світлана Леонідівна працювала методистом обласного інституту удосконалення вчителів, інспектором обласного відділу освіти, старшим методистом обласної станції юних натуралістів. 

З 1968 року в її житті починається нова сторінка – бурхлива, неспокійна, насичена, іноді непередбачувана, але цікава, яка постійно тримала в фокусі і не давала розслабитись. Світлану Скалько обрали спочатку секретарем, а в грудні 1969 року на ХІІІ звітно-виборній конференції вона була обрана головою Кіровоградської обласної організації профспілки працівників освіти, вищої школи та наукових установ.

З її появою в обкомі профспілки почався новий етап становлення, творчості і неспокою. Скалько Світлана Леонідівна пройшла профспілковою стежиною півстоліття і весь цей час всю увагу зосереджувала на питаннях захисту прав та інтересів вчителів, вихователів, викладачів, студентської молоді, опікувалася становленням молодих педагогів. У 60-ті роки народжується і реалізується ідея відомого педагога-земляка В.О. Сухомлинського щодо організації роботи з молоддю, він розробляє сценарій перших зльотів молодих вчителів Кіровоградщини. Його естафету підхоплює обком профспілки. Безпосереднім ініціатором і організатором цих зльотів завжди виступала С. Л. Скалько.

Обласні зльоти молодих вчителів – це окрема сторінка у біографії обласної профспілкової організації. Практично всі молоді вчителі області були охоплені цією цікавою формою роботи, багато ветеранів педагогічної праці як визначну подію у своєму житті згадують нині саме ту свою першу педагогічну весну, коли вони були учасниками обласного зльоту молодих вчителів.

Своєю невтомною працею, досвідом, інтуїцією, оптимізмом та вірою в позитивний результат вона здобула заслужений авторитет серед профспілкового активу області та педагогічної громадськості. «Поки Земля крутиться, треба робити добро», – було життєвим кредо Світлани Леонідівни, з яким йшла у ногу з часом, іноді навіть випереджаючи його. Для неї не мали значення відстані, що розділяли населені пункти, адже вона була одержима ідеєю допомогти всім, хто цього потребував. Двері її кабінету завжди були відчинені для будь-кого з рядових членів профспілки, при цьому ніхто з відвідувачів не виходив від Світлани Леонідівни без конкретної поради чи практичної допомоги. Вона не поділяла людей на «важливих» і «не важливих», хто б до неї не приходив – перед нею завжди була Людина з великої літери, принаймні саме так про неї відгукувалися спілчани.

Світлана Леонідівна завжди намагалася підняти планку відповідальності, спонукала профспілкових лідерів на місцях до небайдужості, здійснення ефективних  конкретних справ. Її діяльність неодноразово відзначала президія ЦК галузевої Профспілки як таку, що сприяла підвищенню дієздатності і згуртованості всіх структурних ланок обласної організації Профспілки.

Світлана Скалько була беззмінним членом колегії управління освіти і науки облдержадміністрації, постійно обиралася до складу Федерації Профспілок України, ЦК Профспілки працівників освіти і науки України, Федерації Профспілок області. І скрізь активно відстоювала професійні інтереси освітянської галузі. 

Її прізвище по праву занесено до історії профспілкового руху в Україні (видання «Обличчям до людей»), книг «В степах Кіровоградських», «Сучасники В.О. Сухомлинського», енциклопедію біографій 100 особистостей нашого краю «Визначні постаті Степової Еллади».    

Світлана Леонідівна удостоєна профспілкових нагород: «За активну роботу в профспілках» (1989), «Профспілкова відзнака» (1998), «Заслужений працівник профспілок України» (2006). Нагороджена медалями А. С. Макаренка, «За трудову доблесть», знаком «Відмінник народної освіти УРСР». У 2004 році стала лауреатом обласної педагогічної премії ім. В.О. Сухомлинського, нагороджена відзнакою «Заслужений працівник Профспілки працівників освіти і науки України» (2009).

Водночас Світлана Леонідівна  була земною людиною, любила українські пісні, уміла гостинно зустріти друзів. Під час коротких перепочинків найліпше почувалася на природі, коли своїми руками вирощувала городину, доглядала за садом чи унікальною колекцією її улюблених квітів.

Світлана Леонідівна була дуже відданою донькою, люблячою мамою, бабусею. Вона просто «дихала» сім’єю, була людиною дуже відповідальною за долю рідних. 11 років доглядала хвору маму, протягом усього життя, як могла, допомагала сину, онукам, племінниці. До останніх днів підтримувала  родинний зв’язок з усіма родичами і по батьковій, і по материнській лінії.

У 2018 році педагогічна громадськість України і міжнародна спільнота готувалася до відзначення 100-річчя від дня народження В.О. Сухомлинського. Готувалася і Світлана Леонідівна. Останній в її житті 47 зліт молодих вчителів був присвячений саме цій знаменній даті. 

Книга спогадів про  Василя Сухомлинського  «Відлуння доброти»  вийшла   друком у видавництві «Імекс ЛТД» у Кропивницькому за підтримки Кіровоградської обласної організації Профспілки працівників освіти і науки України та особисто її упорядника Світлани Скалько.

Світлана Леонідівна активно готувалася до Міжнародної конференції, присвяченої 100-річчю від дня народження Василя Олександровича Сухомлинського, яка повинна була відбутися у вересні 2018 року, але її велике неспокійне серце не витримало того ритму, яким вона жила.

П’ятий рік як Світлана Леонідівна пішла за горизонт, п’ятий рік освітянська профспілкова родина розпочинає новий навчальний рік без її мудрих, щирих та доброзичливих напутніх слів, але з вдячністю згадує щораз, коли долучається до невичерпної скарбнички її надбань та життєвого досвіду. Потрібен час, щоб по справжньому збагнути велич постаті, осмислити усе те, що залишила вона по собі на рідній землі.

Спогади колег, соратників, друзів, близьких людей про Світлану Леонідівну – це спогади, що з часом ставатимуть все більшою цінністю.

Натхненно слугуючи людям, С.Л. Скалько і завершила свій земний шлях, виконуючи службові обов’язки,  перебуваючи у відрядженні в Одесі. 

14 червня 2018 року перестало битися серце знаної в області й на теренах України голови обласної організації Профспілки працівників освіти і науки України Світлани Леонідівни Скалько. 

Поховали Світлану Леонідівну у селі Первозванівці на Кіровоградщині. 

Світла пам'ять про цю непересічну людину залишиться у серцях усіх, хто її знав.

 Сергій Петров, 

голова Кіровоградської обласної організації Профспілки працівників освіти і науки України

Профспілки – Велика душа

Є люди герої, є люди титани,

Є люди, яким не існує межа,

А є такі люди, мов зілля для рани

Ті люди, що звуться «Велика душа».

Світлана Скалько, просто прізвище – ймення,

То кожен, хто чує, згадає його.

Це розум, це мудрість, це досвід, натхнення

І не перелічиш, напевно, всього.

Ця жінка, маленька, тендітна, чутлива

У серці своїм помістила усіх,

Вона задля кожного вчителя жила

У справах, у мріях, у болях своїх.

Таких, як вона, полічити на пальцях.

І як  лише все устигала вона?

Немов із майстерної голки на п’яльцях

Раз-два й розквітає земля запашна.

Отак і вона: завжди в справах і в русі,

Обком, Федерація, школи, угоди,

В її безперечній, надійній заслузі

Щоб  нам, профспілкам, не було перешкоди.

Це кредо її «З профспілками довіку»,

Мов прапор, мов стяг, мов памфлет полум’яний,

Бо серце своє, незбагненно велике,

Вона присвятила усім освітянам.

А як вона вміла знайти однодумців,

І з них вже  своїх спадкоємців навчати -

У слові, у кожній народженій думці

Служити профспілці, людей захищати.

Немов повноводна ріка без зупину

Злилась її мудрість і внутрішня сила.

Напевно струмки її внука і сина

Цю течію у майбуття підживили.

А нам вона  всім – то надійна твердиня,

Взірець, корифей освітянського краю

Світлана Скалько – профспілок берегиня

Навіки, довіку, назавжди, до краю…

Світлана Кравецька, 

член профспілки, завуч з виховної роботи, вчитель мистецтвознавства Вільшанського ліцею