Звільнення працівника-колаборанта закладу освіти за рішенням суду

Освітній омбудсмен безумовно і рішуче підтримує необхідність очищення системи української освіти від зрадників, які добровільно пішли на співпрацю з окупантами та здійснювали колабораційну діяльність, повідомляється на сайті освітнього омбудсмена

Разом з тим, будь-які дії щодо накладення стягнень та покарань, включаючи ті, що стосуються колабораційної діяльності, мають здійснюватися у правовому полі. Це важливо, адже якщо рішення не матимуть належних правових підстав, вони з високою ймовірністю можуть бути оскаржені в судах різного рівня, зокрема у Європейському суді з прав людини, і матимуть доволі високі шанси на скасування та отримання компенсації від держави Україна. Це не лише залишить педагогів-колаборантів непокараними, але й завдасть суттєвої шкоди освіті й нашій державі.

До освітнього омбудсмена надходять звернення щодо педагогів-колаборантів та прохання надати роз’яснення чи консультацію, адже в українському законодавстві є певна невизначеність щодо колаборації освітян. Тому ми спільно з Українською Гельсінською спілкою з прав людини  розпочинаємо серію юридичних роз’яснень щодо колаборації педагогічних та науково-педагогічних працівників. 

Одним із запитань, із яким до нас звертаються керівники закладів освіти та органів управління освітою, є наступне – яка процедура звільнення педагога при наявності вироку суду за колаборацію? 

У публікації читайте юридичне роз’яснення:

  • які обов’язки працівника освіти щодо держави Україна;
  • чому колаборація має бути доведена в суді;
  • як дізнатися про наявність вироку суду про колабораційну діяльність та позбавлення права обіймати посаду, пов’язану зі здійсненням педагогічної та викладацької діяльності;
  • якими мають бути дії керівника після отримання копії судового рішення;
  • які обов’язки засуджених до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;
  • які підстави для розірвання трудового договору.

Хочу зазначити, що в українському законодавстві є багато невизначеності  щодо колаборації освітян, що ускладнює їхнє покарання, тому вважаю, що до законодавства необхідно вносити зміни, щоб за добровільну співпрацю з ворогом було справедливе і законне покарання. Разом з тим ми маємо забезпечити безумовне дотримання прав співгромадян, яких окупанти змусили до певних дій під загрозою виселення, ув’язнення або навіть смерті. Над цим ми зараз посилено працюємо, готуємо та надсилаємо пропозиції до законодавства.

Адже якщо все залишити як є, не змінювати законодавство, ми ризикуємо у закладах освіти, особливо на звільнених територіях, отримати трудові колективи, де поряд із педагогами-героями, які витримали тортури, допити, примуси та інші випробування, будуть працювати й виховувати наших дітей педагоги-колаборанти. 

Які принципи будуть насаджувати нашим дітям ці педагоги, держави окупанта?

Які обов’язки працівника освіти щодо держави Україна

У статті 6 Закону України “Про освіту” визначено засади державної політики у сфері освіти та принципи освітньої діяльності: 

– виховання патріотизму, поваги до культурних цінностей Українського народу, його історико-культурного надбання і традицій;

– формування усвідомленої потреби в дотриманні Конституції та законів України, нетерпимості до їх порушення. 

А у пункті 2 статті 54  Законі України “Про освіту”, зазначається, що педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники зобов’язані:

  • формувати у здобувачів освіти усвідомлення необхідності додержуватися Конституції та законів України, захищати суверенітет і територіальну цілісність України;
  • виховувати у здобувачів освіти повагу до державної мови та державних символів України, національних, історичних, культурних цінностей України;
  • настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства. 

А у пункті 7 зазначається, що особи, винні в порушенні статті 54, несуть відповідальність згідно із законом. 

Але у статті 17 Конституції України зазначається, що захист суверенітету і територіальної цілісності України … є … справою всього Українського народу, тобто кожного громадянина. Отже, педагоги, як і кожен громадянин нашої держави, зобов’язані захищати суверенітет і територіальну цілісність України. 

Також Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» у статті 9 наводить перелік осіб, які зобов’язані володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов’язків. Серед них, зокрема керівники закладів освіти всіх форм власності, педагогічні, науково-педагогічні і наукові працівники, крім іноземців чи осіб без громадянства, які запрошені до закладів освіти та/або наукових установ та працюють на тимчасовій основі як наукові, педагогічні, науково-педагогічні працівники або викладачі іноземної мови.

Тож, чинне законодавство України від педагога вимагає не лише виконання його обов’язків як громадянина (дотримуватися Конституції та законів України, захищати суверенітет і територіальну цілісність України, поважати державну мову та державні символи України, національні, історичні, культурні цінності України), але також і утвердження поваги до закону та суспільних цінностей, формування уявлень про добро, честь, гідність, громадянський обов’язок, сумління, справедливість, патріотизм, у тому числі і особистим прикладом.

Колаборація має бути доведена в суді

Варто  нагадати дві важливі статті Конституції України: 

  • статтю 8, в якій прямо зазначається, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права;
  • статтю 62, яка визначає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Тобто колабораційну діяльність  громадянина України має бути доведено в  суді, який виносить обвинувальний вирок або виправдовує обвинуваченого. 

У статтях 111, 111-1 та 111-2 Кримінального кодексу України визначено відповідальність за державну зраду, колабораційну діяльність, та пособництво державі-агресору і практично у всіх складах злочину, окрім позбавлення волі, передбачається додаткове покарання – позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на певний строк.

Тобто суд може позбавити педагогічного чи науково-педагогічного працівника права займатися викладацькою, педагогічною чи іншою діяльністю на певний період.

Як дізнатися про наявність вироку суду про колабораційну діяльність та позбавлення права обіймати посаду, пов’язану зі здійсненням педагогічної та викладацької діяльності

За даними Національної поліції України (станом на 16.09.2022), поліцейські відкрили 1358 кримінальних проваджень за фактами співпраці з ворогом, з них – 19 кримінальних проваджень за фактами вчинення злочину директорами шкіл, вчителями, які намагалися викладати у школах за російськими програмами й промивали мізки не лише учням, а й батькам. Наразі чотирьом з них уже повідомлено про підозру. Прогнозуємо, що у грудні таких проваджень стало більше.  Також уже є перші  судові рішення. 

Про скерування обвинувального акту стосовно вчительки за фактом публічного заперечення здійснення збройної агресії проти України заявляла Житомирська обласна прокуратура. Велике занепокоєння викликало рішення суду за цією справою, категорія справи 295/5493/22, номер судового провадження: 1-кп/295/774//22, номер кримінального провадження  22022060000000101 (наразі доступ до рішення є обмеженим), яким вчительку із міста Житомир визнано винною “у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 111-1 Кримінального кодексу України та винесено покарання: позбавлення права обіймати посади, пов’язані із виконанням функцій держави та місцевого самоврядування, на строк 10 (десять) років”. Водночас громадянці, визнаною винною у вчиненні кримінального правопорушення – злочину проти основ національної безпеки України, колабораційна діяльність, – не заборонено працювати у закладах освіти. 

Водночас маємо інший приклад, де викладача закладу освіти визнано винним у підтриманні рішень та дій держави-агресора (ч. 1 ст. 111-1 КК України). Суд застосував покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов’язані із виконанням функцій держави, місцевого самоврядування, а також посади в державних і комунальних установах, пов’язаної зі здійсненням навчальної та викладацької діяльності строком на 10 років.

Але, що у першому, що у другому рішенні дізнатися про те, чи є рішення суду про колабораційну діяльність, чи заборонено педагогу займатися педагогічною, науково-педагогічною та викладацькою діяльністю, неможливо. Адже згідно зі статтею 7 Закону України “Про доступ до судових рішень” не можуть бути розголошені відомості,  що дають можливість ідентифікувати фізичну особу. 

А наразі доступ до судових рішень стосовно державної зради заборонено, це зроблено, щоб запобігти загрозам життю і здоров’ю суддів та учасників судового процесу.

Крім того, суд не надсилає копію вироку про позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на певний строк роботодавцю засудженої особи.

Суди ухвалюють вироки та визначають покарання, а вже виконання такого забезпечують центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, його територіальні органи управління, уповноважені органи з питань пробації відповідно до кримінально-виконавчого законодавства України.

Кримінально-виконавчий кодекс України містить главу 7, яка закріплює процедуру виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Зокрема, згідно зі статтею 30 Кримінально-виконавчого кодексу України виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, призначеного як основне покарання, а також як додаткове до основних покарань, покладається на уповноважені органи з питань пробації. Саме цей орган має надіслати керівнику копію судового рішення.

Відповідно до пункту 1 розділу VI “Порядку здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі”, уповноважений орган з питань пробації, одержавши розпорядження та копію судового рішення стосовно засудженого до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, ставить таку особу на облік. 

У триденний строк, після прибуття засудженого до органу з питань пробації, цей орган надсилає власнику підприємства, на якому працює засуджений копію судового рішення та повідомлення за певною формою. Якщо засуджений на час поставлення його на облік не працював, але надалі працевлаштувався, уповноважений орган з питань пробації надсилає відповідне повідомлення власнику підприємства.

Тобто самостійно керівник закладу освіти (органу управління освітою) не може офіційно дізнатися про наявність вироку про колаборацію та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, зокрема й педагогічною. 

Подбати про недопущення наступного працевлаштування такої особи повинен уповноважений орган з питань пробації, рішення якого є обов’язковими для роботодавця.

Водночас невирішеним є питання прийняття на роботу працівника, засудженого до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.  Якщо працівник приховує цей факт і прагне працевлаштуватися знову всупереч обмеженням, то найбільшим проблемним моментом стане необізнаність нового роботодавця з вироком суду. Адже згідно із законодавством такий працівник раз на шість місяців має повідомляти органи пробації про зміну місця роботи та проживання. Отже, у впродовж тривалого часу аж до 6 місяців він зможе працювати всупереч застосованому до нього покаранню

Та все ж є певні правові інструменти, які дозволяють звільнити такого працівника.

Дії керівника після отримання копії судового рішення

Власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган за місцем роботи засудженого зобов’язаний, відповідно до статті 32 Кримінально-виконавчого кодексу України:

  • не пізніше трьох днів після одержання копії судового рішення звільнити засудженого з посади, яку він обіймає, або від того виду професійної діяльності, права на яку його позбавлено;
  • подати для внесення в порядку, встановленому Пенсійним фондом України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування відомості про відповідну підставу звільнення працівника та інформацію про позбавлення його права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю із зазначенням відповідних підстав і строку;
  • повідомити уповноважений орган з питань пробації про виконання судового рішення;
  • на вимогу уповноваженого органу з питань пробації надавати йому документи, пов’язані з виконанням покарання.

Лише після отримання копії судового рішення, у якому зазначено про заборону обіймати посади, або займатися  певним видом професійної діяльності, керівник має обов’язок звільнити такого працівника. 

Обов’язки засуджених до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю

Засуджені до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю зобов’язані:

  • виконувати судове рішення;
  • надавати на вимогу уповноваженого органу з питань пробації документи, пов’язані з виконанням даного покарання;
  • повідомляти уповноважений орган з питань пробації про місце роботи та проживання чи їх зміну;
  • з’являтися за викликом до уповноваженого органу з питань пробації.

Засудженому забороняється без погодження з уповноваженим органом з питань пробації виїжджати за межі України.

Ці вимоги зазначені у статті 34 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Судове рішення виконується не пізніше десятиденного строку з дня його надходження до уповноваженого органу з питань пробації. І засуджену особу ставлять на облік. 

Відповідно до абзацу 7 пункту 1 розділу IV “Порядку здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі” під час першого відвідування уповноваженого органу з питань пробації засуджений, який працює, подає довідку з місця роботи про те, яку посаду він обіймає або який вид робіт виконує, або копію трудового договору, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань. У разі відсутності таких документів засудженому надається 10 днів для їх подання.

Якщо засуджена особа не працює, вона пред’являє уповноваженому органу з питань пробації трудову книжку (яка після перевірки відразу повертається) та її копію, яка долучається до матеріалів особової справи. Надалі непрацююча засуджена особа, пред’являє трудову книжку та її копію один раз на шість місяців.

Якщо особа ухиляється від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, і не виконує обов’язки, передбачених статтею 34 цього Кодексу, то уповноважений орган з питань пробації надсилає матеріали до органів Національної поліції для відповідного реагування.

Підстави для розірвання трудового договору

Коли керівник закладу освіти отримав від уповноваженого органу з питань пробації копію судового рішення, у якому зазначено покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, він зобов’язаний звільнити працівника, тобто розірвати трудовий договір. 

У такому разі підставою для припинення трудового договору буде пункт 7 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи).

Якщо ж особу, позбавлену вироком суду права займати певні посади у сфері освіти чи займатися педагогічною та викладацькою діяльністю протягом визначеного судом строку, попри відповідні обмеження все ж було прийнято на роботу до закладу освіти, то звільнення такого працівника має відбутись на підставі статті 7 Кодексу законів про працю України (порушення встановлених правил прийому на роботу).

Працівник зобов’язаний повідомляти орган з питань пробації про місце роботи і проживання чи їх зміну. 

Висновок

Не викликає сумніву базовий принцип: колабораційні діяння може встановити лише суд і винести відповідний вирок. 

Але через завантаження судів великою кількістю справ, розгляд прав про колаборацію може бути досить тривалим. А в  цей час працівники продовжуватимуть працювати з дітьми, і невідомо, яку інформацію будуть вкладати ці працівники в наших дітей. 

Багато запитань та проблем у цій критично важливий темі, які ми викладемо у наступних спільних дописах з Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

Якщо все залишити як є, не змінювати законодавство, ми ризикуємо у закладах освіти, особливо на звільнених територіях, отримати колективи, де поряд із педагогами-героями, які витримали тортури, допити, примуси та інші випробування, будуть працювати педагоги-колаборанти. 

Джерело: Освітній омбудсмен України 

Схожі публікації


Догори