Профспілки в Англії: оновлені організації та високий рівень довіри спілчан

Профспілки в Англії: оновлені організації та високий рівень довіри спілчанНайвищий рівень охоплення профспілковим членством у Великобританії спостерігається саме серед освітян. За останніми урядовими даними, рівень профспілкового членства в освіті виший, ніж у транспортній сфері, енергетиці, сфері охорони здоров'я чи гірничодобувній промисловості.

У квітні відбулися щорічні конференції профспілок вчителів, серед яких, як і раніше, спостерігаються дуже високі рівні охоплення профспілковим членством.

Нещодавнє дослідження, проведене Національним фондом досліджень в галузі освіти на замовлення Департаменту освіти, показало, що 97% працівників освіти в Англії є членами профспілок. Стосується це як вчителів у класах, так і старших співробітників.

Високий рівень охоплення членством додає впевненості діям Національної профспілки вчителів (NUT) і Національної асоціації шкільних вчителів – профспілки вчителів-жінок (NASUWT), які можуть погрожувати страйками, висловлювати обурення з приводу освітньої політики, попереджати про надмірне навантаження вчителів.

Всупереч тенденції
За інформацією дослідження тільки 3% працівників освіти не є членами профспілок. Такі майже абсолютні показники членства різко контрастують із ситуацією в інших галузях.

Відповідно до останнього щорічного опитування, проведеного Департаментом у справах бізнесу, інновацій та ремесел, у Великобританії всього близько 26% усіх працівників є членами профспілок.

Цей показник впав з 32% у середині 1990-х років. Сьогодні загальна кількість працівників, що перебувають у профспілках, у два рази менша, ніж у пікові періоди вкінці 1970-х років.

Проте, у галузі освіти зараз більше членів профспілок, ніж десятиліття тому. Що ж призвело до такої тенденції і чому вчителі стали флагманами профспілкового руху?

Однією з причин може бути те, що профспілковий рух змінюється, оновлюється відповідно до викликів часу.

Відійшли у минуле стереотипи 1980-х років щодо промислових робітників навколо палаючих багать. Рівень профспілкового членства зараз вищий серед випускників вузів, людей з вищою освітою, жінок, осіб із середніми доходами і тих, хто працює в державному секторі.

На питання, чому вони вступили в профспілку, найбільш популярною відповіддю вчителів була «підтримка в разі виникнення проблем на роботі» – такий варіант відповіді вибрали 72% вчителів, що брали участь в опитувані Національного фонду досліджень в галузі освіти. Про зарплату згадав тільки 1% респондентів-вчителів.

Цей висновок підтверджують слова Брайана Лайтмана, керівника Асоціації лідерів шкіл та коледжів, який зазначив, що «захист та підтримка в разі виникнення труднощів чи висуненні звинувачень проти них» є однією з основних причин вступу вчителів у профспілки».

Генеральний секретар Національної профспілки вчителів Крістін Блоуер також підкреслює, що «вчителі цінують індивідуальну підтримку, яку профспілки надають їм, якщо виникають будь-які звинувачення».

Відсутність довіри
Цікаво, що вчителі відчувають себе настільки вразливими і покладаються на захист своїх організацій. Характерною рисою профспілкових конференцій вчителів є те, наскільки вчителі не довіряють держаним органам, які відповідають за освіту – Департаменту освіти чи Бюро з питань стандартів освіти, навичок та послуг для дітей.

Здається, що окрім профспілки, ніхто по-справжньому не розуміє, як вони працюють, і ні на кого не можна покластися у захисті своїх інтересів.

«Профспілки у сфері освіти вже давно відіграють роль професійних організацій, пропонуючи консультації, навчання та відчуття професійної ідентичності, чого нерідко не вистачає в системах, нав’язаних зверху», – говорить Рассел Хобі, генеральний секретар Національної асоціації старших викладачів.

Генеральний секретар Національної профспілки вчителів Крістін Блоуер також підкреслює цю подвійну функцію, що профспілки вчителів працюють в якості «професійних асоціацій, а також власне профспілок».

Кріс Кітс, генеральний секретар Національної асоціації шкільних вчителів – профспілки вчителів-жінок, говорить, що профспілки вчителів поєднують «демократичні структури» з професійними послугами та навчанням, надаючи «підтримку у разі потреби, як індивідуальну, так і колективну».

Критика міністрів
Ці характеристики щоденної роботи профспілок вчителів відрізняються від того вогню, що палає на профспілкових конференціях. Виступи делегатів нерідко демонструють їх роздратування опортуністичними втручаннями політиків. Незважаючи на те, що учасники недавніх щорічних конференцій двох профспілок представляють приблизно дві третини освітян, керівники міністерств не взяли в них участь.

Останнім міністром освіти, що виступав на конференції Національної профспілки вчителів була лейборист Естель Морріс у 2002 році, яка після критики з боку делегатів заявила: «Що б я не сказала, вони заперечать і приймуть резолюцію проти цього».

Але такої жорсткої критики на профспілкових конференціях не достатньо, щоб переконати міністрів – заявляє Джонатан Сімонс з правого аналітичного центру «Політичні обміни»: «Якщо глянути на останні страйки вчителів проти реформи заробітної плати та пенсійної реформи, то вони не призвели до блокування змін – реформи все ще продовжуються».

Не тільки у Великобританії вчителі стали найміцнішим оплотом профспілкового руху.

Джон Бенгс, старший консультант Інтернаціоналу Освіти, заявляє: «Найбільш організованою в профспілки професією в світі є вчителі».

Виступаючи на нещодавньому Глобальному форумі з питань освіти та навичок, він заявив, що вчителі хочуть бути в профспілках, та наголосив на тому, що перед урядами постає виклик, як отримати позитивні результати з цього, а не загострювати суперечку з профспілками».

Міжнародний відділ ЦК профспілки

Схожі публікації


Догори