Вища школа потребує ініціативи студента: поради психолога першокурсникам

Психологи Львівської політехніки дають цінні поради першокурсникам, як адаптуватися до студентського життя.

Початково у першокурсника виникає стан розгубленості. Типово новачки називають три складні для них речі – розкидані корпуси, відмінність шкільного й університетського навчання, різні вимоги викладачів.

Перша порада – вивчити, де що розміщено, аби знати, куди бігти. Зрештою, на сьогодні можна скористатися допомогою карт, навігації, інтернету загалом. Деколи студенти місяць шукають, де відбуваються пари, адже корпуси розміщені не лише навколо головного, а й на Театральній, Князя Романа, Чупринки… Пригадую випадок, коли через місяць після початку навчання я зустріла коло кафедри схвильовано-розгублених маму і доньку. Донька не ходила на пари, тому що не знала, куди йти. Ми години дві сиділи з ними на кафедрі і говорили, де відбуваються пари. Сконтактували зі старостою, щоб вона допомогла дівчині.

Друга проблема полягає в тому, що вчорашні школярі звикли до уніфікованої шкільної освіти – всі вчаться приблизно за однаковими програмами, виконують однакові завдання, вчителі ставлять однакові вимоги, діє однакова система оцінювання.

Студентам спершу незвично, що кожен викладач має свої вимоги, починаючи від шкали оцінювання і закінчуючи тим, що вивчати. Кожен по-своєму ставиться до присутності на парах, відпрацювання пропусків. Мені теж було б важко відразу запам’ятати, до прикладу, в кого треба писати конспект, а в кого можна просто слухати, адже викладачів є багато. Тому студенти часто роблять навпаки – де не треба відпрацьовувати, відпрацьовують, а де треба – ні.

У кожній групі повинна бути людина, яка бере на себе класичні обов’язки нагадувати. Такі сумлінні і надійні є в кожній групі. Тому не треба боятися звертатися до них, шукати допомоги. Ці студенти – помічники викладача, тому що енну кількість разів доводиться пояснювати те саме.

Не треба боятися говорити з викладачами, підходити, цікавитися. Все-таки виш потребує більше ініціативи студента. Це не школа, коли вчителька про все нагадує і записує в щоденнику.

Великий ресурс дає спілкування зі старшокурсниками. Від них можна дізнатися про потенційні труднощі, які можуть бути пов’язані як з особливостями конкретного викладача, так і з вивченням деяких предметів. Тут відразу зникає багато тривог. А від старшокурсників можна дізнатися, яку стратегію доречно вибрати, скажімо, на фізкультурі й таким чином уникнути багатьох проблем. Є викладачі, до яких треба мати підхід. І той, хто вже пережив цих викладачів, може поділитися, як це краще зробити. Наприклад, ось тому треба все вчасно здавати, а ось цей до вас буде несправедливо ставитися і треба то просто пережити.

Питання №1 в усіх першокурсників: як складемо першу сесію? Здебільшого новачки в університеті думають, що не переживуть її. Коли вже пізнають, за якими правилами відбувається навчання, то до другої сесії мають більш зібраний підхід.

Також треба звикнути до нових людей у групі. Деколи студенти бояться, що не знайдуть друзів, не зживуться в гуртожитківській кімнаті. Допомагає відкритість, готовність спілкуватися.

Багато у групі залежить від лідерів, які починають грати першу скрипку. Тобто якщо вони імпульсивні, агресивні, то вся група обирає таку форму поведінки. Якщо лідер організований, то в групі започатковують добрі традиції – вітати один одного з днем народження, плескати в долоні, коли хтось зазнає вдачі, допомагати в навчанні.

Зазвичай сильні школярі стають сильними студентами, адже в школі людина повинна навчитися вчитися, бути організованою, вміти структурувати матеріал, вникати в суть питання, осмислювати текст. Загалом успішність студента можна спрогнозувати за різними чинниками, але шкільне навчання доволі впливає на це.

Коли з першого курсу студенти влаштовуються на роботу, це негативно позначається на навчанні. До сьогодні у моїй практиці був лише один студент, якому вдавалося поєднувати роботу й навчання, він добре організовував себе. У цьому випадку лише мотивації недостатньо. Потрібні риси організаційні. Зазвичай адаптаційний період першокурсника триває два місяці.

Отож, мої поради тим, хто розпочинає навчання:

• бути відкритим;
• не боятися запитувати;
• починати дружити;
• вивчити корпуси;
• не панікувати перед незнайомим і новим;
• знати про свого куратора;
• батькам доречно мати контакт із куратором;
• не залишатися на самоті, коли ти приїхав з іншого міста.

Анастасія Широка, 

асистент кафедри теоретичної та практичної психології Львівської політехніки