Матеріальна допомога на поховання застрахованої особи та умови її виплати

Відповідно до статті 27 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV (із змінами та доповненнями) допомогу на поховання в Україні надають у разі смерті застрахованої особи, а також членів сім’ї, які перебували на її утриманні. 

До членів сім’ї, які перебували на утриманні працівника (застрахованої особи), належать:

  • дружина (чоловік); 
  • діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони отримали інвалідність до 18 років (брати, сестри та онуки - за умови, що вони не мають працездатних батьків), а студентів та учнів середніх професійно-технічних та вищих навчальних закладів з денною формою навчання – до 23 років;
  • батько, матір; дід та баба за прямою лінією спорідненості.

Не вважаються такими, що перебували на утриманні застрахованої особи, члени сім’ї, які мали самостійні джерела засобів до існування, тобто одержували заробітну плату, пенсію тощо (ч. 2 ст. 27 Закону № 1105). 

Допомога на поховання застрахованої особи або особи, яка перебувала на її утриманні, надається в розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом (ст. 28 Закону № 1105). 

Відповідно до постанови правління Фонду соціального страхування України від 8.02.2017 № 17 розмір допомоги на поховання становить 4100 грн.

Допомогу на поховання виплачують за основним місцем роботи померлого працівника.  Рішення про призначення допомоги на поховання за рахунок коштів соціального страхування ухвалює комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону № 1105 та Положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, затвердженого постановою правління ФСС з ТВП від 19.07.2018 № 13.

Допомогу на поховання працівника отримує сім’я померлого або особа, яка його поховала, на підставі таких документів: 

  • свідоцтва про смерть, виданого ВРАЦС, виконавчим органом сільської, селищної чи міської (крім міст обласного значення) ради; 
  • витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання, виданого ВРАЦС після державної реєстрації смерті, або довідки для отримання допомоги на поховання, якщо смерть зареєстрував виконавчий орган сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) ради. 

Якщо необхідна матеріальна допомога на поховання родича працівника, необхідно додатково подати довідку з місця проживання про перебування померлого члена сім’ї на утриманні працівника. Інших документів, як підстав для призначення допомоги на поховання за рахунок коштів Фонду соцстраху, Закон № 1105 не вимагає.

Додаткова допомога на поховання за рахунок роботодавця може встановлюватися умовами колективного договору, оскільки колдоговір може передбачати додаткові, порівняно із законодавством і угодами, гарантії та соціально-побутові пільги відповідно до норм Закону України «Про колективні договори і угоди» від 1.07.1993 № 3356-XII.

У разі смерті пенсіонера допомога виплачується тим особам, які здійснили поховання. Умови надання і розмір цієї допомоги визначені у статті 53 Закону України від 9.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» згідно якої у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті. 

У випадку смерті «військового» пенсіонера виплачується допомога у розмірі тримісячної пенсії, але не менше п’ятикратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (стаття 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).

Якщо померла особа, яка не досягла пенсійного віку на момент смерті, не працювала, не перебувала на службі, не зареєстрована у центрі зайнятості як безробітна, необхідно звернутися до місцевих органів влади за останнім місцем проживання померлого. Розмір допомоги на поховання встановлює орган місцевого самоврядування і у різних регіонах він може бути різний.

Якщо померла безробітна особа, необхідно звернутися до центру зайнятості за місцем перебування безробітного на обліку та подати: документ, який підтверджує факт смерті безробітного (довідка про смерть), та документ, який засвідчує особу, яка здійснила поховання (паспорт або інший документ, що посвідчує особу). Допомога на поховання у разі смерті безробітного виплачується особам, які здійснювали поховання, у розмірі прожиткового мінімуму (стаття 29 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»).

Для отримання допомоги на поховання особи, яка померла на непідконтрольній території, або на території, де ведуться бойові дії необхідно підтвердити факт смерті такої особи.

Для встановлення такого факту необхідно звернутися до суду за місцем проживання (перебування) заявника з заявою про встановлення факту смерті особи на відповідній території, в якій зазначити: факт, який заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт.

До заяви необхідно додати

  • докази, що підтверджують викладені заявником обставини (наприклад, письмові свідчення очевидців, фото з місця поховання, примірник колективного акту про настання смерті та/або інші докази, що підтверджують факт настання тощо);
  • довідку про неможливість відновлення втрачених документів (наприклад, письмова відмова органів державної реєстрації актів цивільного стану).

Судовий збір за подання таких заяв до суду не справляється відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір».

Юридичний відділ ЦК Профспілки

Схожі публікації


Догори